Щось надто важливе..

День 1.Апатія

07:00

-Джі,вставай,гайда до столу пора їсти.

-Вже біжу.

Самого ранку почувала себе втомленою.Це напевно через мою безсонню та нічні прогулянки.

-Джі,чому у тебе такі синяки під очима?
-Мамо,я тебе просила...

-Ой,вибач,так чому такі синяки,раніше такого не було?

-Навіть не знаю.

-Я здогадуюсь це через
телефон,цілими днями в ньому

Потрібно перевірити твій зір.

-Угу,обов'язково,я до себе.
Я знала,що ми не підемо його провіряти,бо знала свою маму.
Я одягнула своє худі,джинси і любимі венси,зібрала рюкзак і побігла,бо вже запізнювалась.Ось-ось літо,а на вулиці пасмурно.Я дуже люблю таку погоду,вона описує мій внутрішній стан.
Це й дощ,мрякість,калюжі,холод-це я,в цій погоді був мій внутрішній світ. Так,почувала себе легше .Чому так?Я не можу зрозуміти і вчорашнє почуття,щось не те,воно ламає мене із самої середини.

-О,Джейсі,сьогодні ти уже готова-спитала Вероніка.

-Ні,я не готувалась,лише д\з написала.

-Ясно,а де Сара?Вона чутись не давала?

-угу.

Уроки були довгі і нудні,хотілось вставати і піти,мене тошнило від тих вчителів і однокласників,воротило і від цього місця.

*перерва*

-О,Джесі,ти собі знов,якусь фігню прикупила,паль.

-Не зважай ходи.

Це були мої"любимі"однокласники.Відчуття повної ненависті до цих людей і цього місця.

-Пора додому,Джей...ходи..
-Так,пішли-гострим поглядом дивилась на однокламників.
...
От я і дома,фух.У батьків у котре  виникло не порозуміння.Я взяла собі їсти і пішла до своєї кімнати там спокійніше.Включила детектив.Приступивши до їди зрозуміла,шо перехотіла.
-Напевно,пропав апетит.
Щоб не чути лайку своїх батьків,взяла навушники і вкл свій любимий плей лист.Не замітивши я заснула,встала о 23.00 через те,що мама мене збудила.
-Доню,вставай треба поїсти і уроки повчити.
-Угу-сонно відповіла я.
-Ти як прийшла геть нічого не їла,так не можна їж в тебе по переду екзамени тобі треба корисного от я ще фруктів принесла.
-Дякую,постав на стіл.
-Добре,чекаю тебе внизу.
-ок.
Я розуміла,що мені треба підготуватись до екзамені,але сил зовсім не було,лежала б лише,що це зі мною не можу збагнути.
Я пішла по порцію їди думаю,що варто перекусити і тоді будуть сили,але мене зовсім не приваблювала їжа,не хотіла.
-мам,я щось не хочу зараз я фрукти поїм.
-Ну дивись їсти є якщо що.
-угу.
У мене зовсім немає настрою.Я задумалась над сенсом життя і він взагалі є?
При цих роздумах я заснула.Зранку мене мама розбудила.
-Доню,вставай.
-угу,мам, слухай.
-що?
-Можна я сьогодні дома залишусь?
-А щось сталось?!
-Та ні просто змучилась від школи хоть би день перериву.
-Добре,ти не захворіла точно?
-Точно.
-Ну добре.

-ВАНЕССА ДЕ МІЙ ГАЛСТУК?!
-А Я ЩО ЗНАЮ?
-НУ,А ХТО?!
-дійсно хто.
Я заснула,адже щось зовсім не було сил ..