Глава мафії

6

П-ФЛЕШ-РОЯЛЬ!-після цих слів пройшло сикунд 30 і тільки тоді ти зрозуміла, що тільки, що сталось.-В МАШИНУ ЇЇ!-почула ти слова Мурмаєра і одумалась вже коли два здорових амбала взяли тебе  під руки і повели на вихід одночасно з цим кажучи:

?-так босс-звертаючись, як ти зрозуміла до Пейтона, що тебе здивувало.

Ти вже навіть не сопротивлялась, тобі  не хотілось нічого, тобі  лиш хотілось не бачити їх всіх, не бачити тата після його вчинку.

От коли ми вже майже вийшли яти почула крик батька собі в спину:

Т-Т/І ВИБАЧ МЕНЕ!

Т/І-та пішов ти!-скрізь зуби крикнула ти і в цей момент тебе вивили на вулицю а за нами йшов Пейтон і його дружки, яких я не знала.

Т/І-пустіть, я сама дойду!-сказала ти до тих двох, які вели тебе

Вони подивились назад, питаючи дозволу одним поглядом у шатена.

П-пускайте, я буду з нею-в цей момент тебе таки пустили і вони помінялись місцями, Пейтон став біля тебе і взяв за руку а ті двоє, як охорона стали назад нас.

П-сідай Т/І-сказав хлопець коли ми підійшли до затонованого джипу

Ти сіла на перед а в цей момент за руль сідав один з охоронців

П-вийдіть! Я поїду з нею сам, всі решта по своїм машинам і в наш будинок.

Він завів машину і повіз тебе за місто

Всю дорогу ти мовчки пялилась у вікно, не задумуючись, що тебе проглали, як річ, що ти просто ігрушка Мурмаєра, що він далеко не тихоня і взагалі тобі було всерівно на все і всіх навколо тебе. Ти просто напросто вбита в середені від моменту, як зрозуміла, що тебе не любить твій  рідний батько. Але чітко ти розуміла одне прийде день коли ти відомстиш за його вчинок.

Так ти навіть не замітила, як ми приїхали і машина зупинилась.

П-на вихід-сказав він відкривши тобі двері і подавши  руку щоб ти не впала адже машина дуже висока

Він завів тебе в будинок і першим ділом показав твою кімнату

П-речі ми купим тобі завтра а зара пішли їсти

Т/і-я не буду!

П-Т/І пішли!-настаював він

Т/І-ні! Я спати!

Ти просто лягла на ліжко, розвернувшись спиною до нього і закрила очі засинаючи.

П-не хочеш по доброму? Ок!-на останок сказав він і вийшов сильно хлопнувши дверима.

А ти цілу ніч не спала в тебе в голові крутилось одне питання «хто такий насправді Пейтон Мурмаєр?!»

Заснула ти тільки під ранок і проснутись тобі прийшлось буквально через дві години коли до тебе  без стуку залетів кричащий шатен:

П-ПІДЙОМ! Швидко!

Т/І-м... встаю встаю-ти піднялась з ліжка і подивилась на годину 06:30-ти адекватний? Чого так рано?!

Тут тобі прилітає удар по леці від нього.
П-за словами слідкуй! Піднімайся і приготуй нам сніданок *боже Пейтон, що ти робиш?! Ти ж не хочеш її бити!*-було в нього в голові але він швидко це відкинув

Т/І-нам?-очухавшись від удару запитала ти

П-я сказав НАМ! І так відай мені свій телефон!

Т/І-всмислі? Ні! Це мій телефон!-і от ще один удар по лицю а потім він вирвав твій телефон з рук і вийшов з кімнати з словами-в тебе 15 хвилин. *бідна Т/І, сонце я надіюсь тобі не сильно боляче*

Ти остаточно встала з ліжка і пішла вмитись в свою власну ванну кімнату

Т/І-*що з ним? Чого він такий жорстокий? Я його не впізнаю!*-крутилось в тебе в голові

Потім ти вийшла з кімнати і пішла на пошуки кухні в цьому, як виявилось гіганському будинку.

Там нащастя нікого не було і ти стала готувати яєшню зразу на декількох людей

Тут ти чуєш шорохи в себе за спиною а потім два чоловічі голоси один з них Пейтона а інший... Джейден? Що він тут забув? І вони швидко приближались в кухню

Ти спеціально не поверталась і продовжувала роботу

Дж-о ще одна твоя ігрушка?!-насміхався другий голос.

Мурмаєр нічого не сказав але  засміявся, що для мене пітвердило слова іншого