ДракоСвітло пробивалося й миготіло, він то дивився в цілковиту темряву, то спостерігав, як сонячне проміння повільно підіймається і осяює хвилями огидного жовтого світла, яке обпікало його чутливі срібні очі, усе навколо. Він слухав її голос, як вона мугикає, як вона наче вколисуючи його розповідає, що з ним трапилося. Він падав..
Падав. ..
падав..
па
дав..
..
А потім він бачив як Міріам Страут знову підходила до нього і напувала чимось гірким і слизьким. Його думки змішувались і кімната оберталася. Драко був радий, що його прив'язано до ліжка, адже він не вмів літати.
Він не вмів літати.
Забіні сидів біля нього, поки очі його дивилися в стелю. Зінниці то зменьшувались, то збільшувались і час від часу Мелфой видихав так, ніби був довгий час під водою. Слизеренцю доводилося по кілька раз на день перепитувати цілительку чи він в нормі, бо виглядав блондин так, наче от-от наблює на самого сабе. Десь між оп'янінням і трансом.
Коли стеля нарешті зупинилася, і була знову рівно над очима Драко, хлопець зрозумів, що клятий атракціон вимкнули. Він ледь встав, виявилося, що його тіло було важким і жодного разу на зв'язаним, після швидкої перевірки цілителькою попрямував до коридору.
Забіні. Цей хлопець стояв тривожний і з дивним виглядом захисника, наче Драко потребував допомоги, наче Драко могли побити пройди він кілька кроків. Насправді, до Мелфоя не хотілося підходити й на метр, адже весь догляд за хлопцем виконувався чарами, і йому конче хотілося відчути на власній шкірі справжню воду.
- Як ти себе почуваєш? - уважно придившись до лиця Драко промовив Блез і переплів руки на грудях.
- Наче я... - він нахилив голову до плеча, щоб вдихнути власний запах. - Мерліне, наче я ходячий труп, - він спочатку скривився, а потім всміхнувся.
Забіні не всміхався.
- Я щасливий, що це тільки порівняння, ти добряче налякав нас всіх, - він поглянув на Драко, зацікавлено розглядаючи його обличчя і те, як він оглядається, як він по дорозі реагує на людей довкола. Чи не баче він ці коридори вперше? - То ти пам'ятаєш, що з тобою трапилося?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Кодова назва: 5.2.0
FanficПісля завершення війни всі повертаються на свої місця, але вони ніколи не будуть таким як раніше. І якщо є в цій історії переможці, то є і переможені, але вони, здається, не пам'ятають свого минулого. Чи справді це другий шанс?