А у відповідь - тишина...

- Гаррі,Роне, Герміоно?- сказала Джині обнімаючи їх.
- Мері? Теодоре? Ви живі?- сказав хтось.
- Як бачите - відповіла Мері.
- Слизеринцям тут не місце! - крикнув білявий юнак.
- Вони на нашій стороні,їм можна довіряти - відповів Гаррі.
Герміона коротко розповіла історію про горокракси і про те, що один з них знаходиться в гуртожитку Рейвенкло.
- Можливо це діадема Єлени Рейвенкло?- почувся тихий голос Луни Лавґуд, всі зразу ж повернули голову в її сторону.
- Але діадема зникла- втрутився Теодор.
Поки всі сперечалися Мері стояла в кінці кімнати і все обдумала.
- Маєш якісь ідеї ? - спитав Тео підходячи до Мері.
- Здається я знаю де її знайти - відповіла дівчина голосніше ніж хотіла, тому всі погляди були прикуті до них.
- І де ж це? - спитав ніби насміхаючись якийсь хлопець з Грифіндору.
-Де залишають всі непотрібні речі, а точніше...
- Де можна сховати щось серед інших речей - продовжив Теодор, розуміючи до чого веде Мері.
- Кімната на вимогу, де я сховав книгу принца - сказав Гаррі.
- Бінго - усміхнулась Мері.
- Ти геній - сказав Поттер.
- Ні, я всього лише Мері Поттер
- Нам потрібно йти, а ви біжіть і знайдіть діадему - сказав Невіл.
                                 ***
- Отже є ідеї як нам її знайти серед всього цього ? - спитав Рон.
Всі одразу поглянули на Мері.
- Може "Акціо"?- знизила плечима дівчина.
- Так,так,так- почувся голос в кінці кімнати всі одразу обернулися.
Драко зі своїми посіпаками. Чого ж і ще можна було чекати.
Побачивши Мері і Тео, Драко опустив очі вниз.
- Ти - почав Гаррі - мерзотник
- Ну ж бо, Драко вбий їх - почав Гойл
Гаррі і Мері переглянулись. Дівчина дала знак і Гаррі зрозумів натяк.
Рон, Герміона і Гаррі рванули з місця на пошуки горокраксу.
Драко з своїми " друзями " вже хотіли бігти за ними, але дорогу їм перегородила Мері:
- Не так швидко, Експеліміармус - паличка Драко відлетіла.
- Авада Кедавра - крикнув Гойл
Мері встигла ухилитися.
Тео нічого не сказав, але його вираз обличчя говорив за нього, він стиснув свою паличку і послав якесь заклинання Гойлу.
Нотт взяв на себе Креба і Гойла, а Мері - Драко.
- Чого ти хочеш ?-спитав Драко.
- Помсти, за те, що ти зробив зі мною!
- Вб'єш мене?
- А, я ж справді любила...і думала це взаємно...
- Тепер ти думаєш який я поганий і слабкий. Я хотів бути як Тео, але батько...
- Назад вже не повернутись, давай просто...мирно розійдемось?
Не встиг Драко відповісти, як в дівчину полетіло заклинання від Креба, яке зачепило руку Мері.
- Креб, я зараз вб'ю тебе, не насилати на неї більше заклинання - сказав Драко.
- Але Драко - почав Креб.
- Пішов звідси - крикнув Драко.
- Хей, все нормально? - почав Малфой, після чого побачив кров на руці дівчини- чорт
Після цього прибіг Теодор.
- Чорт, Мері, Мелфою, що ти зробив ?
- Це не він - почала Мері- допоможіть мені підвестися.
Хлопці взяли її попід руки і допомогли піднятися.
- Вони знищили діадему ?- спитала Мері
- Так,так вони це зробили.
- Що ж Драко, то ми зрозуміли одне одного?
- Так, Мері, дякую, що пробачила.
Дівчина лиш посміхнулася після чого Драко пішов.
- Зараз я...Мері я хочу сказати, я люблю тебе, ще від коли побачив тебе, ти змінила моє життя і я не уявляю його без тебе,якщо з тобою щось станеться я - не встиг Тео договорити як Мері поцілувала його.
- Нічого зі мною не станеться, дурнику, в нас з тобою попереду яскраве майбутнє - після цих слів Мері, Нотт усміхнувся і обняв дівчину.
-Ми тут ходімо звідси - крикнув Гаррі який підбіг до них.
                                ***
- Наступний горокракс це - змія ? Серйозно? Як ми її знищимо ? - спитав Рон тримаючись за голову.
Мері сиділа в кутку з Теодором, вони обоє мовчали. Тут в Мері в очах потемніло, в вухах задзвеніло, а потім голос:
- Мері Поттер, тобі вдалося втекти, я вражений, я не доооцінював тебе. Зараз я стою на подвір'ї школи, виходь до мене якщо хочеш врятувати життя своїм друзям.
- Хей,Мері, все добре ?
Дівчина перевела погляд на Гаррі він зрозумів її без слів. За цей не короткий час який Гаррі і Мері  проводили разом,вони навчилися розуміти одне одного без слів, це як зв'язок між ними.
* Мері переповіла те, що почула *
Теодор нервого перебирав великий перстень на своєму пальці.
- Ми повинні йти - сказав Гаррі.
                      * Подвір'я школи*
З одного боку стояв Темний лорд зі своїми підданими, а з іншого Мері, Гаррі й інші учні школи.
- Нарешті, я вже зачекався, а чи розповідав вам старий Дамблдор про пророцтво?
- Що за пророцтво? - перепитав Гаррі.
- Одже не розповідав...одного з вас сьогодні чекає сумний фінал- промовив холодний голос.
Кров в венах застигла. Що це він має на увазі - пронеслось в голові Мері.
Волдеморт підняв паличку і наслав смертельне заклинання в сторону Поттерів, вони в свою чергу почали захищатися, заклинання об'єдналися і стали мов один золотий промінь, біля Мері з'явився Дамблдор який сказав:
- Сьогодні один з вас помре, так було сказано в пророцтві, на жаль цього ніяк не запобігти- після цих слів з'явилися батьки Мері і Гаррі.
Вони  говорили щось, але Мері їх не чула, щось боляче заболіло в серці потім крики, темнота, нічого не зрозуміла, через п'ять секунд, Мері вже лежала на землі, до неї підбіг Гаррі з Тео.
- Ми вбили його?- тихо спитала Мері.
- Так, так ми перемогли- відповів Гаррі, стискаючи руку сестри, після чого залишив їх з Теодором наодинці.
- Ти не можеш отак піти, я не зможу...а як же яскраве майбутнє - одинока сльоза скотилась по обличчю Тео.
Мері стиснула його руку.
- Я ще не померла, все буде добре і в нас ще буде яскраве майбутнє, я буду завжди з тобою отут - сказала тихим голосом Мері показуючи на серце.
- Я люблю тебе більше за все на світі і я дуже шкодую, що не сказав тобі цього раніше...
- Я також тебе люблю, мій дурнику
- Я зроблю все можливе, ти будеш жити...
Але вона вже не дихала, а просто лежала з відкритими очима повні любові і болі, Тео говорив і говорив, а у відповідь йому лиш - тишина.