- Давай швидше не відставай, - Фелікс з задиркуватою усмішкою, хапає руку Джісона у свою, та біжить. Позаду них чується шум людських голосів. Хлопців переслідують. Ні, біжать за Ліксом, звісно, але Хан не міг залишити друга в халепі, тому він зараз там де є. Юнаки забігають в один з багатьох темних провулків. На їх щастя тут є вузька ніша, в яку можна сховатись, що вони, власне, і роблять. Тут настільки тісно, що Джісон може відчути тепле дихання Фелікса на своїй щоці. Варто лише повернути голову, і воно вже відчувається на вустах Хана. Та в цей стресовий момент юнака пробирає незрозумілий, навіть йому самому, сміх. Він не може стриматись. Гигикає, навіть попри шикання Лі збоку. Тому блондину не залишається нічого іншого, окрім того, щоб затулити його рота долнею. Так вони стоять декілька хвилин, поки не стихає звук голосів в далечині. Тоді ж Джісон, вирішує трошки побешкетувати, і легенько лизнути долоню Йонбока, що затискала його рота. Лікс смикає свою руку, і вона вдаряється об стіну, навпроти обличчя Хана.
- Ти дурень? - шипить на нього парубок, а Джі просто знизує плечина та нічого не відповідає. Лікс намагається вилізти з цієї проклятої ніші. Але забратись туди, під впливом адреналіну, було значно легше ніж вибратись зараз. Він трохи вовтузиться під тихий сміх Джісона, а тоді гнівно зиркає на нього.
- Ти не збираєшся допомагати?!
- А мені і так норм, - він сміється сильніше, коли отримує удар кулаком у груди
- Не корчи з себе дурня, якщо таким не є, - закочує очі блондин, та знову пробує вилізти, але безрезультатно
- Хіба не ти кілька хвилин тому назвав мене дурним? - його слова спиняють намагання Бока. Він повертає обличчя до парубка, та тихим шепотом промовляє
- Ти можеш бути лише моїм дурником, - Джісон перший долає крихітну відстань між ними, переплітаючи два дихання в одне. Голова Лікса трохи вдаряється в стіну від натиску Хана, але парубку подобається це відчуття легкої болі, що контрастує з гарячими губами, які він відчуває на своїх. Джісон розмикає зуби Фелікса, та переплітає свій язик з його поглиблюючи поцілунок, та вибиваючи з грудей Лі тихі стогони. Джі відчуває руку Бока на своєму стегні. Її жар, збуджує хлопця ще більше, тож коли він різко та водночас ніжно проводить нею по внутрішньому боці стегна Хан голосно стогне Ліксу в губи, та розриває поцілунок. Він опускає своє обличчя десь у згин шиї Фелікса, та важко дихає.
- Знаєш, давай краще вибиратись, бо з такими екстремальними поцілунками я не витримую, - він першим вилазить з ніші, та допомагає це зробити і Феліксу, що зачаровано усміхається
- То ми продовжимо в мене? - заманливо питає блондин притягуючи Хана ближче до себе
- В нас ти хотів сказати, - усміхається Джісон, та затягує Лі у ще один гарячий, та такий солодкий поцілунок.
