Strange miracles

10

Пройшов тиждень.Віку вже пару днів назад забрав тато,вона так не хотіла їхати від нас,але все ж таки довелося.21 листопада у Дениса та Даринки весілля і за два дні до нього ми проїхалися з Колею по магазинам і прикупили одяг та подарунок на свято.Так як мені треба було вставати та їхати до Даринки раніше то перед весіллям я відправила Колю ночувати до нього додому.А сама прокинулась о 5 ранку,поїхала в салон де з мене зробили наче якусь принцессу.Вдома я швиденько одяглась і поїхала до Даші в готель,де допомогла їй з підготовкою,потім пройшла спільна фотосессія з нареченою та її подружками.Я глянула на годинник і зрозуміла що ось ось будуть збиратися гості тому ми з дівчатками сіли в машину та поїхали на місце проведення церемонії,а Даша повинна була приїхати трохи пізніше.На місці я знайшла Колю поглядом і попрямувала до нього.Він стояв з хлопцями біля столику.
-Всім привіт
Я підійшла та поцілувала Колю,він прошепотів мені на вухо:
-Ти неймовірна..😍
-Дякую❤️
Через 20 хвилин розпочалась церемонія розпису,а далі всі поїхали в ресторан святкувати.Ресторан був просто шикарний,танці,співи,подарунки так як я була за кермом я пила сік,і Мирося мене доречі підтримала.З того моменту як всі гості приїхали мені здалося наче Коля змінився в поведінці але старанно намагався цього не показувати.Коли гості вже були такі «як треба»,святкування було ще веселіше.В якийсь момент Коля сказав що він вийде на пару хвилин на вулицю подихати свіжим повітрям,я звісно ж не заперечувала хоча спочатку хотіла піти з ним.Коли я зрозуміла що його немає вже 15 хвилин я трохи запереживала,та вирішила також подивитись на вулицю.Відкриваючи двері я побачила Колю…але не самого.Він стояв та цілував якусь дівчину нікого не соромлячись та навіть не підозрюючи що я все бачу.Тепер зрозуміло чого він був такий напруженний,звісно я знала цю дівчину,це була якась там подружка Даші і здається колишня Колі,я якось бачила їхнє спільне фото в його інстаграмі.В цей момент в мене все впало перед очима.Жодна сльозина не покотилася з моїх очей,я лише повернулась в ресторан і підійшовши до Даші з Деном які в цей момент відпочивали від запеклих танців.
-Молодятка…я додому
-Ти??
-Так
-А Коля?
-Не говоріть йому нічого,будь ласка,або скажіть що в мене заболіла голова та я поїхала додому,не знаю придумайте щось,прошу,і не пускайте його до мене додому,будь ласочка
-Влада!Що сталося,говори швидко,я все життя з тобою прожив і знаю тебе до зубочку.
-Ден…
-Я слухаю
-Він там,з цією,як її,ну з колишнью своєю….
-В сенсі? 
-Я не хочу про це говорити,все,я знаю,завтра зранку лечу кудись…
-Ееее,притримай коней
-Все це остаточне рішення.
-Добре,добре,відпочинеш тоді
-Ні,я назавжди.Не кажіть нічого.Я впевнена.Не кажіть йому де я.Прошу,не треба.Ден,не кажи йому нічого і не трогай його,це його вибір,заради мене стримай себе.Скоріше всього ми останній раз бачимось,не знаю коли буде наступний
-Влада…ти впевнена?
-На всі 100%,я люблю вас,бувайте,я наберу
-Сестричко….
-З весіллям вас,люблю безмежно.
Я вийшла з ресторану.Їх вже не було тут.Ну і чудово.Меньше проблем.Я швидко сіла в машину і від’їхавши на пристойну відстань зупинила машину на околиці траси і гірко заплакала.За що…Все ж так добре було.Може я щось не так зробила?Сльози самі по собі лились з моїх очей і я продовжила їхати додому.Зайшовши в квартиру я лягла на диван навіть не роздягаючись.Не знаю скільки я проплакала але по відчуттям вічність.За вікном почало сходити сонце,я кинула погляд на годинник.5:22.Я встала з дивану і на ватних ногах пройшла в спальню .Швидко згорнувши речі в валізу,навіть не складаючи їх,я згорнула все що бачила.Переодягнулась в спортивний костюм,взяла Бакса в переноску,свою валізу і останній раз подивившись на квартиру зачинила її та пішла до Ніки попрощатись.Через пару дзвінків в двері вона відкрила їх.
-Ти що з глузду з’їхала,ти час бачила,ти чому з валізою
-Я переїзжаю
-В тебе речей на одну валізу?Не повірю.Що сталося,в тебе лице якесь наче не своє.
-Він зрадив мені,я їду за кордон,це остаточне рішення,прийшла попрощатись
-Ти нормальна взагалі?
-Сподіваюсь так,люблю тебе,придивись за машиной та квартирой,ключі залишаю тобі,якщо що потім на відстані продам.Якщо він буде приїзжати то скажи що не знаєш де я,просто занесла ключі і все,більше ні слова прошу.
-Ох гаразд,ти впевнена?
-Так,бувай маленька,дуже люблю тебе,не знаю коли зустрінемось…
-Бувай солодка….тримайся,подзвониш..
-Звісно
Я спустилася вниз де на мене чекало таксі і ми попрямували в аеропорт.Забравши валізу я зайшла в середину та підішла в кассу щоб купити білет на найближчий рейс.
-Добрий ранок,підскажіть коли буде найближчий рейс за кордон?
-Португалія,через 20 хвили посадка
-Я встигаю?
-Так
-Добре давайте
Я швидко купила білет,здала багаж,віддала Бакса і пройшла паспортний контроль,підіймаючись по сходах в літак я останній раз подивилась на свій рідний Київ і все ж таки зайшла в салон літака…
_______________________________________
Трошки сумна глава вам на ніч🤕Не бийте капцями,я виправлюсь,можливо😅🤲🏻