Ось і настав цей довгоочікуваний ранок ми з Вікою нарешті повертаємось додому в Україну 🇺🇦
Наш літак мав бути вечері тому я ще мала багато часу ,щоб скласти валізи і попрощатися з нашими близькими друзями не втрачаючи ні хвилини я пішла збирати валізи .Їх вийшло багато за тих 4 роки що я з Вікою тут ми брали усе тому що більше не планували повертатися сюди тут добре ,але в Україні найкраще там дім багато друзів і знайомих ,батьки ,рідні там все ,а тут крім 3 справжніх друзів нікого )))Від лиця Віки :
Сьогодні найкращий день я знову буду вдома хоча є причина через яку я би веліла залишитися тут і це мій колишній я була змушена його покинути і їхати з сестрою в Америку через її хворобу справді я дуже рада що цієї хвороби вже немає а точніше пухлини . Ця хвороба вона зруйнувала все моє життя і життя сестри . Мої роздуми зупинив стукіт в двері це була Поля . Наша розмова :-Вік можна ?
-Так заходь ти щось хотіла
Так давай замовимо піцу і покличемо Макса ,Леру і Віолу попрощаємось .-Можна це справді хороша ідея тоді ти їм подзвони а я замовлю піцу .
Від лиця Полі :
Я вже обдзвонили всіх наших друзів і пішла на кухні дістати сервіс .
Через хв 10 приїхав кур'єр ,а за ним залетів Макс ,Віола і Лера я покликала Віку .Після того як вона прийшла ми з годинки 3 сиділи розмовляли ,сміялись і їли .
-Ви там дзвоніть ,пишіть не забувайте за нас -сказав Макс
-Та а то поїдете в Україну і зовсім забудете за нас -сказала Віола
- Не забудем та і ви тут довго не сидіть приїжджайте до рідного краю .
- Віка діло каже - підтримала слова сестри я
Ми ще трішки поговорили і наші друзі пішли ,а ми тим часом вирішили вже одягатись так як через 2 години у нас літак .
Мій образ :
Образ Віки :
-Вік давай швидче ми запізнюємось
-Я вже майже все дай 5 хв
-добре чекаю тебе в таксі
Пройшла година ми вже як пів години летіли в Україну 🇺🇦❤️
Віка спала ,а я не могла заснути все думала про одну людину як він сприйме мій приїзд надіюсь ми навіть не побачимось нам і так добре окремо -з цими роздумами я заснула .