The eyes of the sky colour

1 глава

Боже...
Знову ця довбана школа!
Я швидко біжу до ванної, збираюсь. Вибігаючи з дверей квартири кричу матері:
—Люблю тебе, я до школи.
Тата в мене немає... Він загинув на війні в 2014 році. Кінчений Донецьк...
Теплий дощик зовсім не страшний мені. Підходячи до воріт школи я бачу на сходах моїх друзів. Посмішка сама з'являється на обличчі і я пришвидшую кроки.
Раптом - різкий поштовх в спину. Я встигаю вдержатись і не впасти в калюжу, після - дивлюсь вслід образника.
—Довбаний Макс! — по злому рикнула я, а хлопець тільки посміявся.
Я не здаюсь і підбігаю до нього. Він зупинився біля своєї компанії. І тільки я хотіла підняти руку, що вдарити його по спині - щось зупиняє мене і я йду до друзів.
—Привіт, сонечко — посміхалась мені Діана обіймаючись.
—Привіт.
Я приобняла Поліну одною рукою, а після упала в обійми до Вані.
Ні, він не мій хлопець. Це просто друг дитинства, він на рік старше а з дівчатами ми однокласниці.

Ми йшли на урок історії і в коридорі побачили Макса зі своєю довбонутою компашкою. В моїх руках як раз таки була банка Коли.
Я рішуче з спини наближаюсь до хлопця і тягу його за руку повертаючи лицем до себе.
Секунда пилкості і старшекласник вже приймає душ з шипучого напою.
—Тобі кінець — спочатку говорить він. Потім я вже біжу від нього по сходам школи.
І як раз таки біля спортзала я опиняюсь в його сильних руках.
—Зовсім страх втратила? — він душив мене рукою
—Ти заслужив! — я хотіла відштовхнути хлопця, але ж він був втроє сильніше за мене.
—Видно - все таки втратила... — він штовхнув мене в сторону спортивного залу і я впала на підлогу приміщення.
Я хотіла як можна скоріше встати, але Макс швидко наблизився до мене. Кабінет фізрука був відчиненим і там нікого не було. Я ще і встати не встигла - як він просто за руку поволік мене туди.
Коліна збилися до крові, поки я повзла.
—Макс! Досить! — сльози душили мене.
Хлопець підняв мене і посадив на стіл.
Він почав роздягати мене.
—Що ти робиш? Придурок! — штовхала його я.
Залишивши мене в нижній білизні хлопець зупинився.
Він взяв мій одяг і вийшов з залу.
Залишивши мене так.
Досі була перерва, тому я вирішила хоч якось дійти до класу.
Вже було все одно: я вибігла і прямо майже роздягненою під поглядами учнів та вчителів побігла за Максом. Догнала я його вже на сходах. Народу було купа і всі знімали мене на телефони.
—Макс! — крикнула вслід йому я.
—Продовження хочеш, крихітко? — сказав перед усіма він і я просто зі скляними очима подивилась на нього під сміх учнів що були навкруги.
Хлопець кинув мій одяг на підлогу.
—Але... — на щоці знову затремтіла сльоза.
—Чи може знову за реферат отримати задоволення хочеш? — продовжив він
—Та пішов ти... Козел — я просто розвернулась і пішла до переодягальні. Там одягла спортивний костюм і закрила двері.
Погляд зациклтвся на одній точці.
—Ей! Ти образилась? — саме це було чути після дзвінка з уроку.
Я мовчала.
—Ну пробач! На цей раз можливо перегнув палку. Зате - ти тепер зірка інтернету. Мільйони переглядів за годину
Сльози новою порцією обпекли щоки.
—Йди звідси!
—Та не будь такою вразливою, наче вперше! — говорив блакитноокий
—Йди геть, Пащенко! Ненавиджу тебе!

Тільки коли прозвучав дзвінок на англійську - я вийшла.
Макс стояв в коридорі і розмовляв з хлопцями - я пройшла повз не звертаючи уваги.
Урок тягнувся довго. Я встигла декілька разів заснути, але Ді штовхала мене кожного разу і я прокидалась.
На перерві Ліза Анатоліївна зупинила мене біля вчительської.
—Сонечко, поки я не забула... Я домовилась з Пащенком: дуже треба щоб ти допомогла йому у навчанні. Не тримає хлопець планку англійської, а для вступу вона буде йому потрібно. Будь хорошою дівчинкою - допоможи, а він тобі з математикою допоможе.
—Ну.. добре — хіба ж я можу відмовити улюбленій вчительці?
Чому улюблена? Вона сама молода та сучасна. В неї кучеряве руде волосся, блакитні очі, багато тату на шиї та плечах. Воона не строга та і теми пояснює зрозуміло.
   

641 слово.