Від ненависті до знайомства

_Розділ 2. Що вони не кажуть?_

- добрий ранок - тихо промовила Лісса до своєї сусідки. Вони може не товаришували але вона говорила це кожен день, і кожного дня чула одну й ту саму відповідь...

- мгм - як завжди відповіла сонна Евелін.

   Сьогодні важливий день, день після зимових канікул. Знов треба повертатись до навчання. Всі втомлені та сонні ходять по коридорам. Ну що поробиш, вчитись треба. Але перший урок хоча б цікавий. Практика чаклунства. Тут клас йде в тренувальну залу та вчать нові заклинання.

   От семикласники вже зібрались в великій розкішній залі. Швидко трохи запізнившись туди вибігла вчителька, Місс Ленсон.

- вибачаюсь за запізнення.. Так от, сьогодні ми просто практикуємо вивчене на уроці теорії чаклунства. Всі розбийтесь по парам - промовила вчителька та підійшла поближче до Лісси та Евелін - ви двоє разом.

- можна після канікул хоча б трохи мати доброго настрою? Чому ми завжди разом?! - роздратовано сказала Евелін.

- ні не можна - відходячи від них говорить Місс Ленсон.

   І тут всі побачили як Евелін уходить з залу. І авжеж знайдеться людина яка все розповість вчителю. У них це був Деніаль. Він бісив всіх окрім своєї компанії.

- вибачте, Місс Ленсон, Евелін тільки що вийшла з залу. Певно хоче пропустити урок - з дуже тупою усмішкою таке ніби сказав щось розумне сказав Деніаль.

- ех.. Добре, дякую Деніаль. Передайте їй що ще один пропуск і ставлю погану оцінку. - розчаровано мовила вчителька

   Коли урок закінчився Лісса пішла до бібліотеки. Вона могла б піти з друзями погуляти, або поїси але їй треба було одну книгу простих темних чарів. Вона завжди хотіла помститись Деніалу та його друзям. Чому ж? Можливо її не задівали але вона хотіла помститись за весь клас. Ця компанія могла когось ображати, діставати, і тд, тому вони повністю заслуговували на покарання. Але чому не можна просто розказати вчителю/директорці?? Все тому що в цій компанії з чотирьох людей один з них син директриси, Сем. Тому і йому, і його друзям все сходить з рук.

- це було десь тут... - прошепотіла до себе дівчина роздивляючись полиці з книгами - ох. От вона. Високо, я не дістану.

- вам допомогти? - почувся голос ззаду.

   Дівчина обернулась і побачила кудрявого високого брюнета. Який в свою чергу дістав їй потрібну книгу.

- дякую... Чи можу поцікавитись хто ви?

- не думаю. Я ліпше піду - сказав хлопець, розвернувся та пішов з бібліотеки.

   Дівчина просто подивилась йому в слід і почала вивчати книгу. Але раптом вона почула розмову Місс Ленсон та деректриси.

- ви маєте надалі саджати їх поруч. Це важливо для нас. Ви знаєте що вони... - і раптом їхню розмову щось перебило. Велике темне полупрозоре створіння вбігло в бібліотеку. Воно скинуло декілька книг з полиць та папір зі столів.

   Це ж була чорна хмара. Так її прозвали учні. Вона завжди ходить в темних коридорах в старому корпусі, що ж воно забуло тут? Ах так... Це витівки Деніала. А як по іншому?

   Лісса тихо вислизнула з бібліотеки та пішла в корпус гуртожитку.

- вони ж точно говорили про мене та Евелін... Але чому ж це має таке велике значення? Треба потім якось це вияснити - говорила сама до себе дівчина.