Від ненависті до знайомства

_Розділ 4. Таємниці_

   Новий день, нічого цікавого. Лісса прокинулась рано але Евелін вже не було. Куди ж вона так рано? Ну неважливо.

   Лісса зібралась та пішла на уроки. По дорозі в кабінет зілляваріння вона побачила того самого хлопця який її захистив вночі. Лісса вирішила підійти та нарешті дізнатись хто ця таємнича особа.

- ей! Почекай! - кричала дівчина наздоганяючи хлопця.

   Він зупинився та обернувся до Лісси.

- оу це ти... - промовив він

- я цей... Хотіла подякувати тобі!

- а, ну добре... - тихо говорив він обертаючись по сторонам ніби спішить кудись чи щось таке.

- можеш сказати хоча б як тебе звати?

- ні не можу... Мені треба йти.

- ні - Лісса схопила його за руку щоб тот не пішов - скажи будь ласка!! Мені треба знати хто мені допоміг.

- мм, ну добре, я Крістофер.

- приємно нарешті познайомитись. Я Лі...

- Лісса, так... Все, мені треба йти.

- звідки ти знаєш моє ім'я?? - сказала дівчина але Крістофер вже пішов тому відповіді вона не почула - ну напевно почув десь... - говорила вона вже до себе

   Вже пройшло зілляваріння, математика, ельфійська мова, але Евелін не з'явилась ні на одному уроці. Лісса за це не турбувалась, а навіть навпаки раділа що нарешті буде сидіти одна.

   Тим часом Евелін прогулювалась по лісу який знаходився біля школи. Їй було не до уроків, вона просто хотіла розвіятись.

   Вона досить довго блукала по лісу фотографуючи рослини на свій старенький фотоапарат та тренуючи свою силу, хоча Евелін знала що вона "безкорисна", як говорять їй однокласники. Але вона тренувалась кожен день поза уроками. Вона дуже добре знала всі предмети, вони їй легко давались, але бажання кожен день відвідувати уроки в неї не було.

   Раптом вона вдарилась об щось головою. Швидко отямившись вона пішла далі але марно. Чомусь Евелін не могла пройти. А ну так. Це ж той самий бар'єр, про який розповідали вчителі. Як вони вчать на уроках історії ще декілька століть тому назад з'явились "злі духи" та люди побудували бар'єри, і в одному з таких побудували цю школу. І Евелін в це не вірила. Чому ж? Ну дуже неправдоподібно розповідали про таке вчителі. Чому ніхто не думав щоб спробувати втекти за бар'єр? Ну по-перше, там ті самі духи. А по-друге, як всі говорять, всі сили за бар'єром зникають. І ніхто не хоче її втрачати.

- ща за? Ах точно... Надіюсь я колись побуваю за бар'єром та мене вб'ють ті злі духи - сказала до себе Евелін, розвернулась та пішла.

   Тим часом Лісса дійшла на урок але перед дверима в клас її зупинила директрисса.

- добрий день, щось трапилось?

- я дуже поспішаю, а мені треба понести ці бумаги в кабінет, я знаю що ти відповідальна, ти ж багато разів була старостою і таке інше, тому можеш зробити це за мене? - сказала директрисса та віддала бумаги Ліссі - тримай ключ.

- аа, так авжеж - відповіла дівчина та пішла в кабінет.

- це ж прекрасна можливість пошукати там щось - говорила сама до себе Лісса.

   Зайшовши до кабінету дівчина поклала на стіл бумаги та почала обшукувати ящики, яких там було не мало.

   Раптом Лісса почула що в кабінет хочуть зайти. Використавши свої чари вона підклала під ручку дверей стілець щоб ніхто не міг зайти.

- впусти, Лісса, я знаю що ти там - почувся голос за дверима.

   По голосу вона зрозуміла що це був Крістофер. Швидко закривши всі ящики Лісса відсунула стілець та привітарила двері.

- я тут еее, бумаги заносила... Все, мені треба йти - пробурмотала дівчина і вже хотіла піти, але Крістофер її зупинив.

- я знаю що ти щось шукаєш, я хочу допомогти.

- що? Ні я...

- тобі потрібно пошукати між книгами на он тій полиці. Більше я не можу сказати.

- що? Я не розумію про що ти! - сказала Лісса але тоді хлопець вже пішов.

   Швидко обшукуючи полиці дівчина натикнулась на цікаву бумагу, де побачила якусь інструкцію. Там писало як пройти в таємну кімнату в бібліотеці. Великими писаними літерами внизу було підписано "Не показувати учням! Зберігати далеко від учнів!". Лісса склала папірець і поклала собі в сумку.

   Далі уроки пройшли як завжди. Дівчина вирішила піти в те місце після уроків ввечері.