Маленький секрет

Частина 1

Чимін тяжко зітхає, сидячи над стосом ненависних паперів. Між пальцями правої руки нервово смикаючи ручку, він приводить до ладу краватку і схрещує ноги під столом. Лаковані туфлі до жаху незручні, краватка стискає шию, немов зашморг, а думки в голові зайняті лише однією людиною.

– Чиміне, ти знову вдаєш, що ти щось робиш? – незадоволений низький голос лунає зверху десь над вухом, й офісний працівник здригається.

– Я звіряю... – він підводить очі й губиться у вирі лисячого погляду, забуваючи про те, що хотів сказати.

– Знову байдики б'єш.

Чимін дивиться вслід директору, що йде до свого кабінету, Мін Юнгі, і знову тяжко зітхає. Він переводить погляд на офісні інформаційні стенди і швидко проглядає власну фотографію на ньому. «Кращий працівник місяця» зазначено під нею, але Юнгі однаково виявляє своє невдоволення.

Чимін закоханий або навіть одержимий, а ще він зберігає великий секрет. Найбільший секрет у своєму житті, котрий ніколи-ніколи-ніколи нікому не розповість. Під офіційним суворим костюмом у Чиміна ніжна жіноча білизна, тонкі панчохи в біло-рожеву смужку та рожевенькі стрінги. У дупці анальна пробка з серцеподібною верхівкою, а під нижньою частиною піджака твердий стояк. Просто Чимін занадто одержимий Юнгі й бути найкращим співробітником кожного місяця складно... Хочеться повиснути на шиї начальника, цілувати його плоскі надуті губи, заглядати в незадоволені очі й лащитися до сильних кістлявих і блідих рук, аленатомість Чимін вдома насаджується на фалоімітатор і, заплющуючи очі, уявляє Юнгі...

Цей вечір він проводить так само, як і решту попередніх: скидає з пліч піджак, розстібає ремінь на штанах, позбувається краватки та сорочки, й обережно все розвішує на плічках у шафу. Штани теж опиняються в гардеробі, а Чимін підходить до дзеркала, перед котрим недовго виляє підкачаною дупкою в мереживній білизні й поправляє панчохи. Пак заводить руку за спину і злегка нахиляється вперед, натискаючи на верхівку анальної пробки. З вуст молодого хлопця долинає стогін, і він вирішує, що час би змінити пробку на щось значно більше.

З рожевої картонної коробки Чимін дістає гарний гумовий член із присоскою і кріпить його на одвірок дверей. Тепер можна змастити дірочку лубрикантом і з закусаною губою сісти на фалоімітатор, уявляючи, що важкий і твердий член цілком собі частина людського тіла й належить начальнику, коханому Мін Юнгі. Пак відчуває себе трохи ніяково, думаючи про те, що було, якщо б Юнгі міг читати думки, але роздуми перебивають член і спритні пухкі пальчики біля розтягнутої дірочки.

Відводячи сідниці в сторони, Чимін не роздумує і з тихим «Юнгі» на вустах насаджується на штучний член. Відчуваючи кожну майстерно вилиту об'ємну венку на ньому, Пак закочує очі, кусає губи й ніяково стогне.

Насаджуватися доводиться самому, але це навіть подобається, тонкі ручки з пухкими долоньками впираються в прохолодний паркет, а Чимін навіть не думає зупинятись.

У його думках Юнгі впевнено хапає його за стегна, ляскає по пружних сідницях і нарощує темп; шепоче усілякі грубі непристойності на вушко, схиляючись, і кінчає прямо в дупу, влучаючи по простаті. Думати про це стає нестерпно, і Чимін кінчає, навіть не торкаючись себе. Від знесилення він падає торсом на підлогу й зісковзує з члена, залишаючись у такому положенні ще на пару хвилин; ці пару хвилин він посилено намагається відновити дихання і змахує вологий чубчик із чола, поки на телефон йому приходить гнівне SMS‐повідомлення:

Юні, 21:48

[У звіті багато помилок, Пак Чимін! Ще один раз – і догана!]

Але у звіті жодної помилки; Мін Юнгі подобається Чимін, але він усіма силами, усією своєю навмисною грубістю хоче показати, що це не так...