Після сніданку як і планувала, я пішла в сад збирати яблука, але раптом пішов дощ. Спершу маленький, а потім почалась злива. Це і не дивно, адже восени у нас дощі йдуть мало не кожен день. Я мигцем підібрала декілька яблук і побігла в дім.
Сад у нас просто чарівний, особливо в сонячну погоду. Та я більше люблю дощ, особливо бігати під ним, це весело, але сьогодні я вийшла по яблука в тоненькій кофті смарагдового кольору та сірих штанах, і змокла до нитки.
Коли я ласувала яблуками, то згадала про ту «недо-лисицю», і чи то мені здалося чи то справді наші з нею імена схожі. Меланія та Мольєн... Справді дивно, але можливо це співпадіння.
Мені здається, я трохи дивакувата, тому що люблю лисиць, але не люблю своє руде волосся. Хіба ж не дивно?😂 У мене все дивне, навіть батьки. Словом, мама руда а тато брюнет. І як так? Чому я теж не народилась з чорним волоссям, як батько? Все ж, мені потрібно прийняти себе такою, яка я є.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мольєн
FantasyДесь там, за лісом, стояла стара хатина. Ніколи ніхто не ходив у той ліс, де вона стояла. Казали, водиться біля тієї хатини лис. Може навіть і живе в ній.. Ви скажете - «Що? Лис? У хатині? Не смішіть мене!» Але ні, не той лис, якого ми всі знаємо, н...
