Гра долі

Глава 1

- правда чи дія? - говорила блондинка.
- давай дію - відповіла я.
- отже дія - дівчина задумалась, але через декілька секунд продовжила - ти маєш поцілувати першого хлопця який сяде на он ту лавочку
- добре, але ніхто ж не знає коли туди хтось сяде і чи сяде взагалі
- нічого, ми почекаємо - тепер вже говорила брюнетка.
- ну, а поки ми чекаємо, давайте продовжимо гру
Всі  погодились.
Поки дівчата грають я вам трохи розповім про себе. Мене звати Аліна, але друзі частіше називають Аля.  Мені 20 років і в мене є брат. Ми з ним двійнята. Доречі його звати Владислав Ванат, або коротко Влад. Родом я з Кам'янця - Подільська. Хлопця в мене немає, розійшлися десь місяць назад. В рідному місті закінчила медичний коледж і два роки назад переїхала до брата в Київ влаштовуватися на роботу. Спочатку працювала в звичайній поліклініці, але з наступної неділі буду працювати в клініці "Dila".
Ну здається все.
- Земля викликає Алю - говорили дівчата.
- що таке?
- твоя жертва прийшла - сміючись відповіла Ангеліна.
- ха-ха, як смішно
- та все, не дуйся, а краще іди он хлопця того цілуй
Оскільки було темно, лице хлопця видно було погано. І проклинаючи той час, коли я погодилася грати пішла в напрямку сусідньої лавочки.
Хлопець сидів в телефоні і зразу не побачив, що до нього хтось йде. Коли я сіла на коліна до хлопця він хотів, щось сказати, але мої губи накрили його. Приблизно через 30 секунд я відсторонилася від нього і вже  хотіла піти, але чоловіча рука на моїй талії не дала мені цього зробити.
- і що це було красуня?
- ну якщо в тебе таке вперше, то це називається поцілунок, і таке...
- я знаю, що таке поцілунок і питав тебе не про те
- а про що тоді?
- наприклад про те, як тебе звати?
- а ось цього тобі вже знати не потрібно
- давай ти мені просто даси свій номер, як компенсацію
- що?
- ну, а якщо ти моя долі і я навіть не зможу тобі подзвонити або написати
- ну якщо це доля то ми с тобою ще зустрінемося
- ну ні, так не піде, ти мені свій номер залишиш, а потім і дізнаємося чи доля це чи ні, або я тебе не відпущу
- добре, давай свій телефон
Хлопець вільною рукою дав свій телефон. Я швидко ввела свій номер і вже хотіла іти.
- а поцілунок на прощання?
- та пішов ти
Я вирвалася з його обіймів і пішла до дівчат.
- Аля я пишаюся твоєю витримкою - говорила Катя.
- дівчата, я більше в такі ігри грати на буду
Дівчата просто закотили очі. Посидів ще півгодини ми розійшлися. 
...….……..……..……..…………
Як вам перша глава і чи потрібно писати продовження?