Гра долі

Глава 12

Коли ми прийшли на стоянку то побачили Таню, вона була разом з Машею.
– яка зустріч, – розпочала діалог Таня.
Ми всі привіталися.
– я так розумію ви були в другій частині ВІП зони? – спитала Ліза.
– так
Близько 15 хвилин ми спілкувалися і очікували на появу хлопців. Нарешті вони з'явилися в нашому полі зору. Йшли вони ніби черепахи. Як тільки вони підійшли ми почали вітатися. Спершу я  підійшла і обійняла свого брата.
– сьогодні квартира повністю твоя, – прошепотіла я йому на вухо.
– ти найкраща сестра, яка тільки могла у мене бути
Я його відпустила і він підійшов до Ані.
– ти мені головне Анютку не ображай
– буде зроблено
Вони були першими хто нас покинув.
Після того, як я привіталася з Владом, я підійшла привітатися до Дані(Сікана).
Ми встигли перекинутися декількома фразами, поки мене не замкнув в своїх обіймах Мудрик.
– якщо ти вирішив мене задушити, то давай це зробиш в інший день, а то я ще пожити хочу
– не кіпішуй, душити я тебе не збираюсь, а мене с тобою інші плани
– ти мене головне просвяти в них
– обов'язково
Я попрощалась з Данею і підійшла до машини Мудрика.
– Мішань, тиж нам всіх розвезеш по домівках? – спитала Таня.
– як я можу вас залишити, а то ще заблукаєте, тому всіх прошу до машини
– а можна я сяду спереду, – говорила до Міши Маша, – Тань, ти ж не проти?
– ну... – вони не встигла договорити.
– звичайно сідай, ми с Танюшой і ззаду поїдемо, правда ж?
– звичайно
Ми всі поспішили сісти на свої місця.
– Маш, яка в тебе адреса? – спитав наш водій.
– ти мене першою підвезеш? Я просто думала ми ще зможемо прогулятися
– я сьогодні дуже втомився, давай якось іншим разом
– ну добре, я живу *адреса*
Під музику ми поїхали. Після того як ми привезли Машу до її під'їзду, ми всі попрощались і поїхали відвозити Таню.
Коди ми були вже біля її будинку то вийшли з машини.
– заходьте якось в гості, – проговорила Таня обіймаючи мене. – якщо що це стосується вас обох, сьогодні вже я вас не буду турбувати, але наступного разу не відмажитесь
– добре добре
Після того, як Таня заховалася за дверью під'їзду ми пішли до машини. На цей раз я вже сіла спереду.
– тепер тобі залишилося відвезти лише мене, тільки мене не додому, а до... – я не встигла договорити.
– а до мене додому, я це і так знаю, – заводячи машину сказав Міша.
– Мудрик, а ти часом неприафігев?
– та ні
– в мені здається, що так
– коли здається христитись треба
– ой ой які ми, але я взагалі-то збиралася до подруги
– а чім я тобі не подруга?
– ну...
– от і все, їдемо до мене
– ти ж не відстанеш?
– колись я вже це чув і відповім так само, бінго
Я нічого не відповіла і решту дороги ми їхали в тиші.
Після того як ми піднялись в квартиру до мене дійшло, що в мене немає одягу, щоб спати.
– слухай, давай ти мене все ж таки відвезеш до Ангеліни
– в чому проблема?
– по-перше, в мене немає одягу щоб спати
– візьмеш мою футболку, думаю на тобі вона буде довгою
– добре переконав
– от і добре
Після того як пройшли в спальну, Міша покопався в своїй шафі і дав мені футболку.
– одяг є, тому тепер, якщо ти не проти, я прийму душ
– рушники лежать в ванній кімнаті
Я кивнула і пішла в душ.
Через хвилин 10 я повернулася вже в іншому одязі. Міша лежав на ліжку в одних шортах і щось шукав в ноутбуці. Я вперше побачила його татуювання, які весь цей час були сховані за футболкою.
– якщо ти думаєш, що я не відчуваю твій погляд, то ти помиляєшся
– а що ти шукаєш? – підходячи до ліжка спитала я.
– фільм, який ми можемо подивитися, а взагалі, не переводи тему
– я не перевожу, якщо тобі цікаво, то так я роздивлялася твої татуювання
– сподобалися?
– я люблю татуювання, тому мені було цікаво, які ще в тебе є
Відклавши ноутбук Міша подивився мені прямо в очі. А потім пройшовся поглядом по моєму тілу.
– тобі пасують мої речі
Після цієї фрази він наблизився до мене і поцілував.