— не треба прикидатися наче тобі це реально цікаво. – на долоню падає зразу декілька таблеток і він кидає їх у рота ,навіть не запиваючи водою.
— артуре ,ти ж знаєш що я хвилююсь за тебе ,чому ти просто не можеш пояснити?..
повертаючись до чоловіка ,явно лякаючи його своїм поглядом ,він лише тихо зітхає ,після чого ставить на місце баночку з таблетками.
— коли ти фліртуєш з іншими дівчинами ,або приходиш додому в годину ночі ,ти теж хвилюєшся? я так не думаю.
— артуре.. – франц підходить до того вже не маючи ніякої відмазки ,раніше у нього їх було купа. — ми ж вже це обговорювали ,не переводь тему..
— і до чого дійшли? – на це відповіді він теж не почув. взявши за праву руку чоловіка ,той оглянув його пальці ,а потім знову подивився йому у лице ,відпускаючи руку. — де знову твоя обручка? – з кам'яним лицем питає вел ,знаючи що не почує нічого адекватного.
— а...я...забув...вибач...
— забув... випадково не для коханок знімаєш? – на це він чує лише зітхання. — тобі навіть перед ними не соромно ,бо дуриш ти їх а не мене. – потім той розвернувся ,подивився на час і пішов у коридор.
— артуре бляха , які ще коханки ,ти себе чуєш?
— ні, ну якщо коханці то ти виправляй ,я ж теж помилитися можу. – вдягаючи пальто каже той і дивиться у дзеркало поправляючи волосся і одяг.
— слухай ,це не смішно. – в коридор за тим заходить і стефан ,повертаючи до себе вела. — куди ти взагалі зібрався?
— у мене теж є свої..справи. – на секунду усміхнувшись ,він повертає свій минулий погляд і зтряхуючи з себе руку чоловіка ,надягає на долоню другу рукавичку. — сподіваюся совість в тебе ще залишилась і до нас в квартиру ти нікого не приведеш. – альфред вийшов за двері ,надягаючи на плече свою сумку.
— артуре..! – та не встигає він договорити ,як перед ним з шумом закриваються двері.
~
стефан кожен день лічив години до кінця роботи ,або до зустрічі з черговою дівчиною ,або хлопцем , якого бачив максимум два рази в житті ,а артур лічив години до своєї смерті ,та чомусь стефана це мало хвилювало. а точніше він про це не знав ,бо втратив довіру альфреда.
вел починаючи з 30 років почав думати про те що може і йому треба стати алкоголіком щоб ні про що не хвилюватися. дивлячись на молодь ,він би і сам був не проти спробувати наркотики ,або ходити в клуби кожен вечір і там не думати кому в цей раз ти відсмокчеш ,або хто тебе в цей раз обмацає.
