Частина 1: "Початок"

35 5 5
                                    

Дівчина спокійно вишла з двору. На вулиці її вже чекали Танька, Володька, Павлік і Ярик.
Тільки мої ноги торкнулися асфальту як до мене підбігла Танька.

Т: Ну нарешті! Не пройшло і пів року.
Л: і тобі привіт дорогенька

Танька мені нічого не відповіла. Лише накрила мене своїм звичним образливим поглядом  і підійшла назад до хлопців. Між нами запанувала  невелика протяжна тиша. Порушив її високий 15-річний парубок з кристальними як небо очима Володька.

В: Ну так навіщо ми тут усі зібрались?

Після цих слів Танька зробила декілька кроків вперед. Стала і повернулася до нас.


Т:  Тому що ви такі ліниві що самі погуляти не вийдете. Тому я  цим зайнялася і покликала вас всіх сюди. І сьогодні ми йдемо гуляти  в "гуляй-світ"!
 

Ось тут ми мягко кажучи "оторопіли". Давайте я вам коротко поясню. "Гуляй - світ" це місце біля цвинтару. Ходить легенда що там жила відьма яка замнювала молодих парубків і потім використовувала їх у своїх цілях. Вона була дуже могутньою. Всі її боялись. Потім  всі мешканці міста вирішили спалити її. На останок відьма крикнула " Я ПОВЕРНУСЬ І ПРОКЛЯНУ ВАШІ ГНИЛІ ДУШІ". Після того всі хто приходили в цей покинутий будинок  відчували на собі чийсь погляд і їм здавалось, що в будинку ще хтось є.

Л: Танюха ти з дубу рухнула?! Який чорт тебе вкусив? Ти ж знаєш що нам туди неможна.Т: так тому і позвала, хіба у вас немає відчуття чогось загадкового, магічного та і інтриги кінці з кінцем?

Я: Я згоден з Танюхою, хіба ви ніколи не хотіли туди піти?                                                                           Л: Ні, не хотіла і ніколи не захочу.                                                                                                                               П: Кому ти тут брешеш дорогенька? Значить я теж згоден.
В: І я звичайно
Т: 4 проти 1 значить ми йдемо і ти теж.
Л: ...............                                                                                                                                                                                    А що мені ще залишається робити?


Ми всі пішли до цвинтару. Не найкраща  екскурсія згодна. Але що залишається робити? Через 15 хвилин пішки ми вже були біля нашої цілі.  Навіть назовні будинок виглядав дуже моторшно. Розбите скло у вікнах. Струхлі стіни із деревени. Черепиця на даху вже майже вся провалилася в середину.


Л: Не подобається мені це все....                                                                                                                                  Т: Та не бійся ти так. Це ж легенда. Щоб дітей лякати.  Легенда -  це вигадана чи прикрашена розповідь.  Пам'ятаєш?                                                                                                                        Л:Ну гаразд. Але якщо щось станеться потім не кажіть, що я вам нічого не казала.                      Т: Ага, ага звичайно, а зараз пішли вже скоріше.                                                                                                 Л: За що мені це все......... Я ж знаю, що щось станеться, але хто мене послухає.

Ми обережно увійшли в цей старовинний будинок. Всередині він виглядав ще страшніше ніж назовні.  На підлозі лежало багато невідомих для нас склянок і колб. На тих самих трухлявих стінах були плями чогось червоного. Кров? Не знаю.  Можливо.  Ми почали роздивлятися все, що могли знайти. Після напевно 10 хвилин ми почули голос Тані.

Т: Агов чарівники (так вона їх називає тому що вони всі цікавляться магією) , підйдіть но сюди. Я знайшла якийсь текст  у тумбі.                               

Всіх це дуже зацікавило. Не дивно. 

В: Що там вже?                                                                                                                                                                         Т: гляньте усі сюди.                                                                                                                                                             Л: Текст, і він на латинському.                                                                                                                                       Т: Ти вчила латинську. Зможеш перекласти?                                                                                                        Л: Ну можу спробувати                                                                                                                                                       Т: Да давай, не тяни                                                                                                                                                          Л: (це вже преклад) Прийди, прийди Царлі, Царлі. Душу мою забери. Залиш лише мені шматочок. Твою доленьку впізнаю і з тобою світ я  покидаю.                                                                   Т: Мда.... Я думала щось краще буде, по-перше рифми навіть немає, а по-друге хто така ця Царліт....?  Гаразд давайте щось по цікавіше знайдемо?                                                                                 Л: А тобі це на закляття не схоже?. Воно ще й латинською написано, щоб не всі зрозуміли?    Т: Зовсім не схоже, давайте вже підемо звідси тут зовсім нічого цікавого немає. 

Танька підійшла до дверей і смикнула за ручку. Двері не піддалися.

Т: Чарівники....



Всі жінки - відьмиWhere stories live. Discover now