Дотик долі

Вечір

Вечір. Вітальня. Камін. 

За вікном йшов дощ. Була холодна осіння погода. Люди на вулиці щільніше укутувались і поспішали, щоб швидше потрапити додому. 

 Але у вітальні будинку Міоне було тепло та затишно. Горів камін, де потріскували дрова.

На дивані навпроти сиділа пара. Хлопець міцно притискав до своїх грудей дівчину, яка заснула у його обіймах. 

Семюель дивився на вогонь і слухав рівномірне дихання Емми. Раптом дівчина заворушилась у його обіймах. Хлопець подумав, що кохана прокинулася, але вона тільки міцніше обняла хлопця за талію. 

Семюель посміхнувся самому собі й поцілував Емму в голову. «Хочу, щоб цей вечір тривав вічно...» 

Непомітно для себе хлопець і сам заснув. 

Якщо подивитися на цих двох збоку можна було б побачити посмішки на обличчях обох. Але їм точно не снилися гарні сни, вони просто відчували присутність один одного. І це робило їх справді щасливими. А за вікном досі йшов дощ. Тільки у вітальні витав аромат тепла, дров і... кохання