Дотик долі

Зізнання

Семюель опустився на коліна перед Еммою та взяв її руки у свої. Підніс їх до своїх губ та поцілував. Потім підняв свій погляд на Емму.

 - Ти врятувала мене, витягла з тої безодні у якій я був. Ти мій порятунок і моє все... Я кохаю тебе, Емма. 

Семюель потягнувся до обличчя Емми, взяв його у свої долоні та поцілував. Поцілунок був наповнений ніжністю, але в ньому все ж відчувалася нотка болі, яку хлопець наніс дівчині. 

Семюель подивився на Емму. Дівчина погладила його долонею по щоці. 

- Я також тебе кохаю. 

 Семюелю було вкрай необхідно почути ці слова. У обох в очах з'явилися сльози. 

 - Пробач мені. Ти надто хороша для мене, але ти ...моя Емма... 

Семюель поклав свою голову на коліна Емми, яку вона почала лагідно гладити та перебирати його чудове світле волосся. Еммі завжди подобалося його волосся, тому вона насолоджувалася цим моментом. Але їх у них ще буде досить багато. 

А поки навкруги була тиша. Але це була спокійна тиша, сповнена відчуттям легкості. Нарешті були вголос сказані слова, які обоє хотіли почути одне від одного. Ну а далі цих двох чекаю тільки щасливе майбутнє.