Глава 10

9 1 0
                                    

POV Альбус Дамбулдор

Все ж таки я чекав на запрошення. Хоча чому я сподівався на нього? Ми вже давно не друзі щоб так про все говорити. Я не можу контролювати абсолютно все і час це вже визнати. Можливо це старість так на мене впливає?
Та ні начебто ще не старий.  З ким би перевірити старий я чи ні?  Хм...
Конец POV Альбус Дамблдор

Ранок у будинку був спокійний.
- Бабуся!  - Звернулася до жінки онука.
- Що таке моя люба? - спитала жінка.
  - Я б хотіла закінчити вчитися на домашньому!  – сказала Джесіка.
- Думаю що тобі і твоїм братам так справді буде краще!  – сказала жінка.
Вона й сама розуміла, що зараз з Альбусом краще не жартувати. Зілля на її онуків не діють через кілець спадкоємців та спадкоємиці.  Це вже псувало плани директора.  Що цей маразматик вигадав далі не відомо.

Гра в якій немає правилWhere stories live. Discover now