Наступного ранку Люцифер, як і обіцяв, віддав Чиміну ключ від сейфа в бібліотеці, і Чимін побіг швидше виконувати наказ. Однак запалу в нього поменшало, як тільки він побачив, скільки паперів у цьому сейфі. Сам по собі сейф був величезний, в нього вміщалося близько сотні стосів паперів формату А4, та й кожна стопка була важким масивом у метр заввишки.
— І як я все це маю нести, по-твоєму? — звернувся він до Люцифера, якого в бібліотеці не було.
Він вибрав стопку, що лежала найближче, і сяк-так поніс її в тронну залу, проходячи через дві сходи і чотири довгі коридори. Чимін відчинив ногою двері до головної зали і поклав папери на підлогу перед сходами до тронів.
- Фух, - видихнув він і глянув на Люцифера.
- Чому ти зупинився? Я що, маю спускатися? — пожартував Юнгі, натякаючи на те, що Паку непогано було б донести ці папери прямо до демона, але вловивши коливаючийся погляд Чиміна, він сам спустився вниз. — Чого ти стоїш? Іди неси ще, — наказав Юнгі.
— Я це все маю принести? — Чимін зовні зберігав спокій, але вже був на межі того, щоби почати вбивати.
— А якого року вони в тебе загинули?
- У 2005.
— Ну, принеси ще чотири штуки таких і вистачить.
— Слухаюсь, Ваше благородіє, — Чимін відкланявся і пішов у бібліотеку.
Люцифера все це, здається, тільки тішило. Коли Пак притяг ще одну величезну стопку, Мін показово забрав з неї перші кілька папок, повернувся на трон і став ліниво їх перегортати. Терпіння Пака дедалі більше наближалося до критичної позначки. Після того, як Чимін виконав свій обсяг роботи, він сів на сходи біля трону і почав чекати, хотілося б допомогти демонові, щоб весь процес йшов швидше, але він нічого не розумів у цих паперах. Періодично Люцифер ганяв Чиміна, щоб той приніс йому ще папки, але в результаті Пак знову сідав на сходи, дивуючись, як він все це зміг перетягнути поодинці, враховуючи те, що сьогодні з ранку в нього знову боліла голова, і ломило кістки.
— Здається, знайшов, — сказав Юнгі, сідаючи на сходи до Паку.
- І що там? — захвилювався Чимін.
- Нічого доброго. Вони справді тут, в Аду, починаючи з 2005 року.
- Що? Але чому?
— Вони самогубці, Чиміне. Мені дуже шкода, але це не поїзд зійшов із рейок.
- Як це відбулося? — Пак витер сльози рушником, що висів у нього на плечі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
I'm in love with the devil
FanfictionЧимін колись втратив свою сім'ю. Зараз він живе у дитячому будинку, зовсім не розуміючи, для чого він взагалі існує: ні планів, ні цілей. Все змінюється в один момент, коли до нього в кімнату підселяють Кім Техьона - він Азазель і права рука Люциф...
