845 рік.
В цей день була гарна погода,не було жарко але й холодно не було.На вулиці був галас,хтось торгував продуктами хтось сварився з продавцем,діти бігали й сміялися "Що може статися в такий спокійний день".
Дівчинка лежала на землі за будинками де з неї знущалися старші хлопці яким було 12 років а їй всього 10.Питаня,а чому вони знущалися?В дівчини був різний колір очей блакитний й зелений таких людей дуже мало й майже не зустріти таки ,їх взагалі можна й не зустріти.Але в дівчинки цей колі дуже був красивий що й викликало в людей заздрість.
Дівчинка лежала на землі й тихо плакала
-хаха!плакса!твої очі страшні а страшніші коли плачеш!хаха!-сміявся хлопець а потім й засміялися ще двоє.
-виколи око! Бо титани коли побачать тебе захоче очі собі виколоти!-крикнув хлопець позаду
Дівчинка хотіла піти в розвіт корпус,її батько був в розвідці звати його Ервін Сміт.(я незнаю куди мене поперло але в кінці я розповім,а так він буде мати жінку й двох доньок)вона хотіла дізнатися про світ за стінами й вивчити що це за титани !
Коли вони пішли Жазель сіла опершись спиною в стіну,десь далеко лунало її ім'я
-Жазель!де ти!ох!Жазель що сталося?знову знущалися?-промовила її сестра взявши її на руки й побігла до дому
-Так..знову через очі..
Прибувши до дому сестра поставила її на землю й вони ввійшли в будинок
-Лідія!Жазель!Господи!-їх зустріла схвильована мати
-мам..все добре!-мовила Жазель
-ходи вимиємо волося-мовила мати й повела доньку до ваної
Жазель приходила завжди брудною до дому,частіше через те що вона активна й завжди бігала куди небудь але мати не знала що над нею знущаюця,вона й так кожен раз переживає за батька коли той виходить за стіний як сьогодні а те щоб мати хвилювалася через неї не хотіла,її старша сестра Лідія якій 12 років знала й була проти що та мовчить й не каже що над нею сміюця але підтримує її,вона хоче піти в кадет.корпус й піти після нього в Воєну поліцію щоб захистити її сім'ю.
З біло злегка кудрявого волося стекала грязна вода рани на колінах пекли від гарячої щойно нагрітої води,відмивши волося й тіло мама вділа на неї білу сорочку яка нище колін Жазель пішла до ліжка й втома накрила її з головою й та заснула.
