про що мовчить мiсяць

Глава 2

- Я завжди радий вам допомогти, це ж ви наставили мене на шлях акторства.  Вам я вдячний на все життя.
У чому потрібна моя допомога?
Жінка посміхнулася і взяла зі столу сценарій, вона простягла його хлопцю.
— У мене завал із документами, а з дітками треба порепетирувати, ти можеш прогнати кілька разів, для впевненості хлопців?
Арсеній прочитав назву п'єси "Аліса в Країні Чудес", він кивнув погоджуючись із пропозицією своєї знайомої.  Попов посів місце у першому ряду поклав туди рюкзак та п'єсу, а сам пішов у гримерку щоб організувати хлопців, які мають грати у цій казці.  Зайшовши до гримерної, він зібрав купку підлітків.  Чоловік представився і вони чекали на головну героїню Алісу яка, мабуть, запізнювалася.  Через пару хвилин коли Арсеній запам'ятав імена дітей, у гримерку зайшла знайоме обличчя.
Це була жінка років під 35, чорне волосся.  Одягнена в яскравий синій костюм брюки, зайшла з сумкою з одягом і букетом білих троянд.  За нею слідом зайшла копія її, але блондинка з блакитними очима і родимкою над губою.  То була Аліса.  Жінка побачила свого старого знайомого, який підійшов до неї та допоміг із сумками.
— Попов скільки часу витекло.
-Шипшина, я теж радий тебе бачити.
Жінка підняла руку демонструючи обручку з блискучим діамантом.
— я тепер не Шиповникова, а Калінкіна.
-Так склалося все ж таки у тебе з Льошкою, це твоя дочка?
Запитав Арсен про блондинку, яка на всю чепурилася біля дзеркала.
-Моя, моя Алісочка.
Як і в казці дівчину звали Алісою, вона грала Алісу на сцені.  На вигляд їй було 17 років, але насправді їй 19 і вона сидить на шиї своїх батьків.  Примхлива, стервозна, блондинка, з малою кількістю друзів, і величезною кількістю комплексів щодо зовнішності.

Купа людей стовпилися біля входу, багато хто був дівчатками підлітками в мерчі Арсенія з величезною жагою зайти і побачити свого кумира.  Охорона будівлі не пропускала їх, але пропустила нашу дівчину, адже вона запрошена.
Пройшовши неосвітлену частину будівлі, дівчина піднялася сходами на потрібний поверх.  Ідучи коридором вона дивилася на підлогу і відчувала ніби в роті присмак металу.  На цій підлозі була її червона кров кілька років тому.  Вона через знущання стерви Аліси розбила собі ніс, але зараз цей момент вона згадує з гордістю, бо після цього випадку, Аліса була зі зламаною рукою і не змогла грати Попелюшку на виставі.  Пройшовши непотрібні студії, вона зайшла відразу до величезної зали, де вже репетирували «Алісу в країні чудес».  Дівчина застигла біля дверей, ніби міркуючи втекти їй або все ж таки підійти і повідомити про своє прибуття.
Але почуття провини перед Аллою Борисівною пересилило дівчину і вона спустилася до сцени, де була жінка, що сиділа за маленьким столом, і чоловік якого вона бачила вперше.  Арсеній не помітив появу дівчини, адже був поглинений роздачею порад, і озвучуванням помилок хлопцям, які грають на сцені.
Брюнетка підійшла до столу і заправивши пасмо волосся вона тихо кашлянула щоб жінка звернула на неї увагу і відволіклася від документів.
-Ох, привіт Хейлі.  Я рада що ти прийшла, проходь сідай.
-Ви написали, я прийшла.
Дівчина стояла також на місці, не рухаючись і спостерігаючи з боку за роботою Арсенія.
-а хто це?  Новий учитель замість Максима Петровича?
Жінка посміхнулася, подивившись туди ж куди й брюнетка, а потім перевела на неї погляд.