Схопити тигра за хвіст

🐯🐯🐯

Техьон вважає, що він добре маскується, тому зараз, коли він черговий раз спостерігає із-за кута і пускає слинки на свого краша, він думає, що його не помічають. А не помітити його складно, він 179 сантиметрів та має статну фігуру, а головне – хвіст, який завжди живе своїм життям поряд з Чоном, зацікавлено пурхаючи з одного боку в інший. Та і взагалі, він доволі незграбний для людини, яка хоче за кимось стежити.

Взагалі, перша зустріч з Чон Чонгуком була зовсім випадкова, як вважає Кім, точно доля, тоді був теплий осінній день, як падає листя з дерева, так і Чонгук неочікувано потрапив прямісінько у серце тигра. Те тоді чекав на свого друга, який, як завжди, запізнювався, біля воріт університету, Чонгук проходив повз, посміхаючись та слухаючи щось у навушниках. І Кім впевнений, що в ту посмішку з передніми зубками зайчика не можливо було не закохатися. Однозначно неможливо.

Тому ось він, сидить в їдальні та не може відірвати погляд від цього чарівного зайчика. Кім, як завжди, не дивиться на піднос, тому його онігірі падає на стіл, добре, що не на себе, як минулого разу, і поза минулого... Чон підскакує з місця занадто раптово, навіть хвіст тигра здригається. Кім без вагань рушає за ним та починає нервувати не на жарт, коли Гук прямує до медпункту, що знаходиться поряд зі старим корпусом, куди люблять бігати пропускати уроки. Трохи чекає, і все ще "непомітно" присідає та йде до вікна, щоб був кращий огляд, проте, коли він трішки відвертається, чиясь рука обережно хапає його за хвіст, затягуючи у медпункт та притискаючи до дверей, що захлопнули. Хвіст, який все ще стискають, здригається та прямує з одного боку в інший, коли Техьон зустрічається поглядом з Чонгуком. Ні, вони вже стикалися поглядами, та навіть обмінювалися привітаннями, проте зараз, це було так близько, що серце готове розломити ребра.

– Привіт, – тяжко видихнувши, протягує Чон.

– Привіт? – з зупинкою в приблизно хвилину відповідає Кім, покриваючись рум’янцем.

– Скільки ще ти збираєшся шпигувати за мною? – "шпигувати" було сказано однозначно з кепкуванням.

– Шпигувати... Про що ти? – опускає очі та вуха злегка притискаються до маківки.

– Годі тобі, навіть сліпий чи глухий вже второпав би. Ти погляду від мене не відриваєш вже цілу вічність, – дивиться зверху вниз на хлопця, який червоніє все сильніше, замальовуючи навіть шию.

– Кхм, ну, ти просто дуже милий, тому я дивився... – намагається щось пояснити, проте завмирає, підіймаючи очі та знову їх опускаючи. Його серце точно сьогодні вистрибне, незаконно так мило ніяковіти, Чон Чонгук!

– І, і чого ти хочеш? – нарешті відпускаючи бідолашний хвіст, що продовжує свої активні дії, намагаючись тепер обвити зап'ястя зайця.

– П-побачення? – з надією запитує скоріш сам себе, не думав Кім Техьон, що такий звичайний день, коли він милувався Чоном, перетвориться у це все. Та не те щоб він проти, бо Чонгук посміхається та киває чомусь своєму.

– Тоді, зустрінемось у парку... завтра, після навчання? – тигр лише активно киває головою, не стримуючи посмішки до вух. – Кхм, до зустрічі.... – і виходить з медпункту, залишаючи Кіма в його думках.

"БОООЖЕ, НЕМОЖЛИВО!!!!? Невже це не сон? – щоб впевнитися навіть щипає себе. – Ой! ААААААААААААААААААААА, У мене завтра побачення із самим Чон Чонгуком???????" – не стримуючи порив, він вдоволено муркоче. Відходячи від неймовірної бурі почуттів, через деякий час, він обов'язково подзвонить Юнгі та розповість все, в яскравих фарбах, не пропустивши нічогісінько!