Прогулянка під дощем

Нова квартира

***
-Каріна,Маша прийшла–сухо сказав Міша.
Після того ,як брат побачив наші стосунки з Колею ми перестали спілкуватися.Не дивлячись на те,що ми живемо в одній квартирі ми просто перекидувалися словами.Я зрозуміла,що потрібно щось робити.Тому я викликала Машу на допомогу.
-Привіт подруго)
-І тобі...
-Так,а шо з настроєм?
-Маш,я знала що ти тупа,але не думала що настільки!
-Не кричи на мене!Ти просила моєї допомоги,я тут.
-Мені потрібно,щоб ти допомогла мені перевезти мої речі
-Що?!Каріна,ти в Харків повертаєшся?
-Та ні...Я на останні збереження квартиру зняла і влаштувалася офіціанткою в якийсь бар
-Божевільна....
-Маша,допоможи мені з речима,будь ласка-я склала руки так,ніби молилася і очима просила подругу про допомогу
-Добре...але нехай Міша не дізнається про цю допомогу!
-Та добре...Він зараз йде на тренування і в нас є 4 години максимум.
***
Я з Машею почала незамітно складати речі.Ось і настав той момент—Міша поїхав на тренування.Ми швидко поскладали речі в коробки і валізи і почали грузити їх в ліфт.
Таксі вже чекало внизу.На диво таксист попався добрим і допоміг погрузити речі.Ми з Машею сіли в машину і поїхали на мою нову квартиру.
Нову оселю я бачила тільки по фото, тому, коли я зайшла в квартиру я зрозуміла,що тут я на довго.Дизайн був виконаний в біло-чорних тонах.Також було достатньо вазонів.
***
-Маш,дякую за допомогу-я міцно обійняла подругу.
-Та дрібнички...
-Тільки...зроби так щоб ніхто не знав моє місце знаходження...Будь ласка.
-Карін,лиш нічого не натвори...Я нікому не розкажу нічого.
Ми знову міцно обійнялися.Я не сильна, вона не сильна, але разом з подругою ми сильніші за всіх на світі.