— Я не знаю, що сказати... — Тео підвівся з лавки, провів долонею по обличчю і знову сів. — Це ж так нелогічно. Я б ніколи не став навмисно...
Герміону колотило після детальної розповіді про майбутнє, Драко очікуючи мовчав. У Великій залі було незвично пусто. Високі склепіння стелі тиснули могутністю, від чого ставало незатишно, хотілося залишитися наодинці в темному глухому кутку, де не лякатиме відлуння власних слів.
— Ні, ну це ж повнісіньке безглуздя! — продовжував обурюватися Тео, він буквально рвав на собі волосся. — Я не міг так вчинити. Я не міг добровільно стати причиною жаху.
Герміона співчутливо стиснула руку Теодора і відчула, якою та була холодною.
— Але як я міг піти до воронів? Я що, зовсім ідіот?
Збентеження Тео обернулося заспокійливим зіллям для Герміони. Її Теодор ще не той зрадник з майбутнього. І ніколи ним не стане.
— Чому ви не зупинили мене? — Тео повернувся до Драко. — Як ти взагалі допустив це? — зустрівшись із тишею, він додав. — Ну так... це ж фактично був не ти. Ще не ти. Чи вже не ти... Пиздець! — Тео дзвінко сплеснув долонями по обличчю.
Він гнівався. Не міг повірити, що став причиною смерті близьких і причиною нової війни. Він не міг повірити, що його пристрасть суперечить його коханню. Він не міг повірити, що справа всього його життя загрожує майбутньому. Майбутньому, яке всупереч переконанням Тео, існувало і буквально махало памʼятною листівкою у плоті сорокарічного винахідника.
— Тобто я з майбутнього попросив вас все виправити, так? — по складах повторив Тео.
— Так, — коротко відрізав Драко. Його починало дратувати, що Теодору потрібно було так багато часу, щоб усвідомити, що відбувається.
— А він хоч куди, виродок! — отруйно посміхнувся Тео. — Натворив лайна, а потім скинув на нас. Розбирайтеся самі. Чудово!
Для нього гість з майбутнього був лише історією, сторонньою людиною. Герміона хотіла заперечити, але слова застрягли клубком в горлі. Ще мить, і вона розплачеться, а це ніяк не допоможе вирішити ситуацію.
— Чому б йому... — Тео підскочив на ноги та почав ходити туди-сюди. — Ну тобто мені... не повернутися в минуле і не заховати щоденник Темпуса якнайдалі?.. Або втрутитися в процес передачі мамою формули? Або взяти й...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Громовідвід
FanfictionДрако припіднявся, тримаючись закривавленою долонею за обличчя, і, хмурячи брови, сірими, повними болю очима буравив пару перед собою. Його друг гладив ґриффіндорку по спині, заспокоюючи схлипування, і пильно вдивлявся у Малфоя, наче хотів переконат...