Блакитно-червоні блискавки

Starman

– Тобі не здається, що ми вже занадто дорослі для цього? – з явним сумнівом у голосі запитав Вілл після роздуму над пропозицією друга.

– Анітрохи! – усміхнено вигукнув Майк, переступаючи поріг оселі Байерсів.

Від холодного жовтневого повітря, що Віллер впустив до хати, Вілл ще дужче почав кутатися в свій теплий бордовий светр. Помітивши це, Майк кинув на нього свій схвильований погляд та, залишивши змоклу парасольку на підлозі, впритул підійшов до свого друга та незграбно обійняв, якщо це так можна було назвати. Майкові руки обхопили Віллове тіло з усіх боків і зі сторони це, мабуть, виглядало так, ніби Віллер намагавмя сховати меншого Байерса за собою.

– Що ти робиш? – питання зірвалося з вуст хлопця раніше, ніж він встиг його обдумати.

– Зігріваю, – односкладно відповів інший, ніби констатуючи і їжаку зрозумілі речі.

Вілл пирснув від того, як по-дитячому невинно й чарівно звучали голос і слова його друга у ту мить. Зловивши погляд Майка, він усміхнено шепнув йому «дякую» та поклав долоні, що ховалися у рукавах пухнастого светру, на спину Віллера, хоч той і не виглядав так, ніби змерз, у своїй тонкій білій сорочці та незастібнутій вітрівці.

***

Заходячи до власної кімнати, Вілл відразу подумки почав шукати у своїй шафі якусь подобу аквагріму чи будь-чого, що могло б його замінити. Майк в свою чергу по-господарськи плюхнувся на охайно застрелене ліжко та почав копатися у шухлядці, що була поруч із ліжком. Нарешті знайшовши щось, що привернуло його увагу, він всміхнувся та все ще роздивляючись знайдений скарб у вигляді касети запитав: «Можна?»

Відволікаючись від пошуків власного «скарба» лише на мить, Вілл оглянув знахідку Майка та схвально «угукнув» у відповідь.

Зрадівши, мов дитина, Майк перекотився на протилежний бік Віллового ліжка та вставив касету у програвач. Через секунду у кімнаті пролунали вступні ноти Starman у виконанні Девіда Бові. Вкрай задоволений почутим, Віллер почав енергійно рухатися у такт музиці, імітуючи гру на струнах гітари хаотичними рухами рук.

– Ось! – переможно пробурмотів собі під ніс Вілл, та повернувся до Майка, щоб побачити його веселу фізіономію.

– То ти вже визначився, що хочеш мати на своєму обличчі у цей Геловін? – жартівливо спитав Байерс. Але замість відповіді він почув лише «There's a starman waiting in the sky» у виконанні Майка, який у свою чергу, здавалося, намагався переспівати самого Бові. Але чи хтось йому пояснить, що потреби у тому, щоб співати аж так гучно насправді не було?