1, 2, 3

[1]

Погода за вікном не викликала ніякої усмішки на обличчі. Хмари, які за кольором вже нагадували міський асфальт, повністю затягнули небо, попереджаючи про майбутню зливу.  Поодинокі силуети людей на вулиці майоріли перед очима, ніби змагаючись, хто швидше попаде до своєї теплої домівки та не стане жертвою небесних сліз.

Джесон сиділа на своєму ліжку та сумно спостерігала за цією картиною. Усі екзамени були написані ще тиждень тому, наближався випускний, проте дівчина ламала голову - чим би зайнятись у заслужені двотижневі канікули перед святом? Запросити знайомих на прогулянку вона не могла: половина з них одразу після здачі тестів відправилась у подорожі зі своїми сім'ями, а інша - надала перевагу компанії ближчих друзів ... Пак не страждала від самотності, навіть навпаки, проте у цей раз їй чомусь було дуже нудно у компанії самої себе ... Комікси та книги - перечитані, серіали та фільми не викликали сильного інтересу, прогулянки сам-на-сам зі своєю особистістю - набридли.

У роздумах про свою складну долю Дже вийшла зі своєї кімнати та спустилась на кухню, з якої лунав брязкіт посуду та тихі ойкання.

- О, Джесон, ти вже прокинулась ? А я тут намагався сніданок тобі приготувати ...
- Господи, Джисон ... Це, звичайно, дуже мило з твого боку, проте боюсь, що кулінарія - не зовсім твоя галузь. Сідай за стіл, я зараз все дороблю і приберу цей безлад. Ц, скільки ж ти продуктів зіпсував ...
Джисон усіма силами намагався бути справжнім старшим братом та піклуватися про сестричку, і вона дуже трепетно ставилася до цього, проте сьогоднішні горілі тости були сильним уроном для її і так поганого настрою ... Уся кухня була заставлена тарілками зі шматками вугілля, які ще п'ять хвилин назад звались білим хлібом. Джесон ледве стримувалась, аби не накричати на брата, але глянувши на його винуватий та розчарований у самому собі погляд слабо посміхнулась та мовчки виклала на тарілку вчорашню запіканку.
- Смачного, - дівчина поставила тарілку перед старшим, та відправилась мити посуд після його кулінарних експериментів.
- Дякую дуже...- він почав жувати шматок страви, але вмить застиг, ніби згадавши за щось, - Чуєш, а ти сьогодні збираєшся щось робити? Я в тому сенсі, чи є якісь плани чи справи. - Джисон склав перед собою руки і допитливо дивився на сестру, очікуючи відповіді.
- Та чесно кажучи, я ще у роздумах. Сам бачиш, яка погода, - вона тихо видихнула, і знову глянула у вікно. Там вже лило, як з відра,- Можливо, трішки пізніше поїду купити продуктів. Думаю, ти пам'ятаєш, що мама приїде післязавтра.
Джисон кивнув.
- Я просто хотів попередити, що через десять хвилин прийде Джемін. Йому теж немає чим зайнятись, і я його запросив.
- Мені тоді зараз йти? Щоб я вам не заважала ...
- Та ні, навпаки лишайся. Все-таки, приготувати щось смачне зможеш лише ти. До того ж, ви давненько не бачились...
- Ей, я для тебе тут в ролі кухарки чи що?
- Не перекручуй мої слова. Я поважаю твій кулінарний талант та довіряю йому, - Джисон гордо підняв голову, але отримав сильний удар рукою по спині, - Е, яке ти маєш право бити старшого ?
- Таке ж, як ти робити з мене кухонну рабиню.
По усьому будинку розійшовся грайливий сміх брата та сестри, які знову глузували одне над одним.