Пустощіленд

Маленький Данилко зняв свої адідаси, та взув сині крокси. Кросівки він поставив у шафку. Дядя у костюмі ельфа допоміг йому закрити шафку гарним синьо-жовтим браслетиком.
- Грайся досхочу, але будь обережним. Не загуби свій чарівний браслетик, адже ним можна відкрити будь-які двері у цьому закладі.
- Це ключі від усіх дверей? - перепитав рудий хлопчик.
- Так.
- Навіть від Вирію?
- Так, юначе, навіть від Вирію.

Батьки купили йому денний абонемент у найбільший у світі парк розваг для дітей "Пустощіленд". Тут можна було цілий день носитися, бігати, кататися на самих різних атракціонах, бавитися самими різноманітними іграшками досхочу. І, головне, ніякого батьківського контролю. Окрім декількох дорослих, що спостерігали за порядком у новорічних костюмах ельфів, тут були лише діти. Один із таких дорослих провів Данила із роздягальні через коридор до великих дерев'яних дверей. Праворуч від дверей була велика зелена кнопка. Ельф натиснув на неї своїм браслетом.
- Тепер твоя черга, юначе. Ти хочеш вирушити у світ приголомшливих дятичих пригод?
- Я не дитина, - обурився Данилко. - Мені уже сім років. Я уже вчуся у другому класі.
- О, так, звісно. Вибач мене. Ти уже великий хлопець. І ти, звісно, готовий до веселощів?
- Так! Так! Готовий! - хлопчик аж застрибав на місці від нетерпіння.
- Тоді тисни своїм браслетом на кнопку, і заходи у світ Пустощів! - весело продекламував ельф, від чого Данилові ще більше закортіло пошвидше потрапити туди.

За дверима йому відкрився світ, який до цього був доступний хіба на листівках в інтернеті, що їх дітки відправляли одне одному із побажанням все-таки потрапити в "Пустощіленд". Він ступив крок, і опинився на м'якій шовковій зеленій травичці. Повз нього пробігла дівчинка з довгим, майже до пояса, червоним волоссям, а за нею мчався пухкенький хлопчик з пластиковим рожевим чайником у руках і кричав "Принцеса, я вас все одно наздожену!". Попереду у нього було ціле місто, із різноманітними будинками, яскравими вивісками на кшталт "Найшоколадніший шоколад", "Пончики-зірочки" чи "Кола для всіх" та рівними доріжками, по яких час від часу хлопчики і дівчатка їздили на своїх машинках. Поміж будинками були розташовані атракціони, басейни з кульками та ігрові майданчики. Він повернув голову ліворуч, і його очам відкрився чудовий вид на чудернацьку гору, до якої туди-сюди снували ліфти від самого підніжжя. Біля гори був величезний водоспад, що падав прямо в лагуну, біля якої стояв справжній піратський корабель, прямо як у Джека-Горобця.