Татусі і дракони

Частина 3

— Чонгук-а...

Намджун просовує ніс у ванну, оцінює обстановку і, переконавшись, що вже все гаразд, заходить всередину. Чонгук сидить навпочіпки у ванні, весь перемазаний у піні, у наполовину мокрій майці та шортелях у кульбабки і, переводячи подих, посилено натирає Юнгі мочалкою однією рукою. Другою він чухає його за вухом, і Юнгі, наче зачарований, піднімає лапу й укладає її Чонгуку на коліно.

— Намджуне, я його тільки спіймав, не заважай. Мені ще Хосока ловити потім, – зосереджено сопе Чонгук, вичищаючи бруд між подушечками на великих лапах. – Іди краще дістань його з-під ліжка і скажи, що якщо він прийде сам, то я куплю йому шоколадку.

— Я з іншим питанням, - відкашлюється димом Намджун, бочком проповзаючи у двері. – Ти не хотів би... сходити на рольову гру?

— Що?

Чонгук на секунду перестає чухати Юнгі за вухом, і той одразу ж починає судорожно викарабкуватися з ванни, розхлюпуючи піну і дряпаючись. Чонгук миттєво хапає його за шию і, не встигає той отямитися, як його вже знову чухають. Очі Юнгі за секунду скляніють і прикриваються. Десь у глибині народжується утробне бурчання, і він знову слухняно вкладає лапу Чонгуку на вільну долоню.

— Намджуне, про що ти? – Чонгук обережно, продовжуючи чухати Юнгі за вухом, домиває йому чергову лапу і споліскує його душем. – Яка рольова гра?

— Середньовічна.

Чонгук знову припиняє чесати Юнгі і, поки він витріщається на Намджуна з недовірою, той миттєво вистрибує назовні, розбризкуючи навколо краплі води, і стрімко мчить у коридор.

— Там люди, які люблять драконів... – Намджун звучить не надто впевнено, з-під лоба дивлячись на Чонгука, який стомлено вмощується на дно ванни.

— А мені туди навіщо? У них живих немає, от вони драконів і люблять... спробували б завести, я б на них подивився... для того, щоб упіймати Юнгі й вимити, мені потрібно щодня качати руки протягом кількох місяців.

— Ну... я хочу сходити...

— А, ти хочеш, щоб я тебе звозив у рюкзаку? – Чонгук вмикає душ і змиває кров із роздряпаного передпліччя. – Приведи мені Хосока, і я подумаю про це.

Намджун слухняно несеться шукати пропажу.

Пропажа, тим часом, уже попереджена про те, що сьогодні Той Самий День, і дідька лисого тепер ти його знайдеш. Намджун іде по мокрих слідах, що петляють із кімнати в кімнату, поки не натикається на дві пари очей під ліжком Чонгука.