Невдале згвалтування, або як я стала рабинею почуттів.

Мій милий Ендрю.

Я розкажу тобі історію. Історію мого минулого і забутого життя. Історію,яка надихнула мене на написання цієї книги. Історію,яка вбила мене,але я вижила. Я розкажу про життя. Своє життя,що більше скидалось на поступове поглинання в темряву.

Все почалось давно. Непам'ятаю уже коли. Але це не важливо.

Я сиділа на дивані. І чекала його. Йому подзвонили. Я не мала заважати. Я захопилась краєвидом,який бачила із вікна. Я бачила клумби,квіти,собаку,прохожих...
Мене зацікавили троянди. Було кілька кущів. Якщо точно,то три. Всі вони були однакові. Але це на перший погляд. Вони були одного кольору. Червоні. Люблю цей колір. Колір любові,пристрасті і почуттів.
Вони були одного сорту. З однаковими "сусідами". Вкруг них були чорнобривці і квіти,назви яких я так і не дізналась.
Перший кущ був дуже буйним. Листя було зелене,яскраве,налите соком. А самі квіти були такі,що очей не відірвеш. Червоні,великі і певно запашні.
А другий і третій кущі були гіршими. Не такі яскраві. Не такі великі. Їх поїдали комахи. Мені на мить стало жаль квітів. Дуже, дуже жаль.
Коли відволіклась,то помітила що він сидить на краєчку дивану. Він уважно мене вивчав. Стежив за рухами. В його очах було питання.
Ендрю. Мій милий Ендрю. Він не був таким ще. Зараз його завжди усміхнене обличчя було суворим. Навіть злим. Я мимоволі злякалась.
Він підійшов. Притулив до себе. Мій ніс впирався йому в груди(я була маленькою,на проти нього). Я вдихнула його аромат. Він пахнув мужністю і туалетною водою. Я любила його туалетну воду. Вона була приємна і звична для мене.
Поклавши руку на щоку,він ніжно забрав волосся з обличчя і...
Ендрю підняв мене на руки,притис до стіни і поцілував.
Як він мене ніхто і ніколи не цілував. Ендрю робив це ніжно-ніжно. Інколи покусував губу. То верхню,то нижню. Але не сильно. Коли я цілувала його,то відчувала,що світ не має сенсу без нього. Ми були одним цілим.
Він мій Всесвіт. Він моє все. І всі думки зайняті лише ним,по цей день.