Тічка для роботи (не) перешкода

Розділ 1

У помічника директора, Крістофера, напружений день: відповісти на дзвінки, перенести угоди боса, розмовляти зі всякими ідіотами і, що гірше, зустрічатись з ними особисто.

Останнє дратувало його особливо сильно.

- Якщо ми замовимо ці деталі в іншого постачальника, - мимрив щуплий бета в окулярах на половину обличчя, - то зможемо.

Кріс шумно зітхнув. Бета замовчав і заблимав очима. До обіду залишалось всього лише якихось п'ятнадцять хвилин. І Чан планував завершити свою роботу раніше, якби не черговий ідіот, який потребував його уваги тут і зараз.

- Продовжуйте, - без особливого ентузіазму сказав Кріс, закриваючи долонею нижню частину обличчя. Вигляд у нього був страшенно ворожий: напружені плечі, вкрите потом чоло і погляд, який так і волав «іди геть або вб'ю».

- Я напевно після обіду зайду, - сказав бета невпевнено, - або, знаєте, краще взагалі завтра, - додав він після невеликої паузи. А потім його ніби здуло вітром із кабінету.

Черговий самогубець заглянув до Чана без п'яти хвилин обід. Кріс терпляче слухав його. Перші п'ятнадцять секунд. Але тихе «ще слово і будеш шукати нову роботу» подіяло переконливо і чергового неголодного співробітника як не бувало.

- Ти лякаєш людей, любий, тобі варто бути з ними трохи ласкавіше, - ніжно промурчав Мінхо, облизуючи вологі від слини губи.

Кріс відчув, як перед очима все пливло. Його бос, Лі Мінхо, стояв перед ним на колінах, стискав його стегна пальцями і майже без зайвих звуків брав до рота.

- Я по твоїй милості цим займаюсь взагалі-то, - сказав Кріс, прикриваючи очі і трохи відкидаючись на спинці крісла, - так що не проси мене бути з ними ласкавим, - додав він і опустив долоню на потилицю Хо, направляючи його й задаючи темп.

У Мінхо класні губи. У Крістофера все всередині стискалось від того, як його начальник вмів щільно обхоплювати член і ковзати туди-сюди, доводячи Бана до нестями.

На робочому місці це заводило особливо, хоча і приносило деякі незручності.

- Треба зачинити двері, - сказав Кріс, стягуючи з шиї краватку і розстібаючи сорочку.

- Повір, - усміхнувся йому Мінхо, - після твоїх грізних виразів ніхто й не загляне.

Він м'яко потерся об вологу голівку щокою і злизав крапельку, що з'явилась.