Зміна парадигми

2

— Вам принести ковдру? — промовив чийсь голос, який вирвав Райдера з заціпеніння.

Райдер повернувся до реальності винирнувши з трясовини своїх думок і підняв голову. Перед ним стояв той самий Харві Фуллер.

— Що? — перепитав він. — А ні, дякую.

— Зараз я закінчу деякі справи і візьму у вас свідчення, зачекайте ще трохи, — сказав він.

— Добре, — відповів Райдер.

Офіцер патрульної поліції Харві Фуллер розвернувся і вирушив у бік ще одного детектива, який у цей час робив знімки з різних ракурсів, шастаючи навколо розбитого форда мустанга. Патрульний Харві Фуллер підійшов до кабіни фури, де знаходився водій вантажівки, який до цього часу вже трохи оговтався від отриманого удару під час зіткнення. Йому помітно стало краще з того часу, коли Райдер надавав йому першу допомогу. Травми водія фури виявилися несерйозними, у зв'язку з чим він відмовився від госпіталізації і міг давати свідчення і допомагати співробітникам поліції на місці.

Тим часом Райдер із Даррелом всілися на задньому борті пікапа, чекаючи, коли хтось із співробітників поліції задокументує їхні свідчення як свідків у звіті про дорожню пригоду. На відміну від Райдера, Даррел не відмовився від теплого пледу та кухля гарячого какао, яке їм запропонували копи. З того моменту, як швидка допомога забрала Алекса Квіна, пройшло близько двадцяти хвилин. За оцінками Райдера, за цей час його вже мали доставити до госпіталю у Вінчестері. Всупереч очікуванням на виклик прибули всього два офіцери поліції, які були надто зайняті для розмови з Райдером і Даррелом, через що їм двом доводилося чекати і мерзнути, сидячи на борту пікапа Райдера під покровом квітневої ночі.

— Як гадаєш, ким була та дівчина? — спитав Даррел, що вже трохи одужав і прийшов до тями.

Райдер сидів поруч і відчував, як Даррел продовжував тремтіти від холоду, всупереч товстому махровому пледу і гарячому напою, які мали його зігріти. Хлопець до цього часу вже встиг оговтатися від побаченого, проте хвилювання і збудження все ще не залишали його, через що Даррела голос тремтів.

— Я не впевнений точно, але чомусь мені здається, що він знав її. Швидше за все, вона була його подружкою.

— Думаєш, він посварився з нею, у пориві гніву вбив, а потім, у стані афекту вирішив зірвати куш і звалити кудись подалі, якщо йому не було вже чого втрачати? — припустив він.