My princess

бонус1

Легкий подих вітру і свіже повітря проникає в задушливе приміщення через вікно, яке відкрито навстіж. У танцювальному залі важке та гаряче повітря від чужих рухів та гарячого дихання. Спекотно так, ніби стоїш біля підніжжя вулкана, яким стікає лава. Крапельки поту стікають пісочною шкірою, ховаються за коміром безмірної футболки, від чого на тій з'являються мокрі плями. Тренування з танців завжди забирають багато енергії, але при цьому Чонгук ніколи не нарікає на те, чим він займається. Стільки років присвятити цій справі, та горіти душею, щоб потім від втоми кинути все? Ні.

Навіть коли ми займаємося улюбленою справою, то наше тіло має властивість втомлюватися. Ми не залізні і не роботи, щоб без проблем цілодобово безперервно чимось займатися. Але Чонгук займаючись танцями відчуває такий приплив енергії, що й не складає труднощів провести в залі кілька годин.

Разом із вітром до зали проникає легкий та чарівний аромат весни. У Токіо зараз закінчується цвітіння сакури, але аромати на вулиці чарівні. Хочеться потонути в цих запахах, як у м'якій та повітряній хмарі. Чон прогулюючись вулицями Японії, особливо навесні відчуває таку легкість та свіжість. Весна — це народження чогось нового, навколо цвітуть різні квіти та дерева. Хлопець немовби теж перероджується у цей період, він відчуває особливий приплив сил.

Хлопець дивиться на своє відображення в дзеркалі, спостерігаючи за правильністю виконання рухів. Залом розноситься ритмічна музика. Випад убік і хвиля всім тілом. Плавний рух рукою з внутрішньої сторони стегна на зовнішній. Хлопець перекидає голову назад, прикриваючи очі. Ще один різкий рух і випад уперед, Чон різко розплющує очі і дивись чітко на своє відображення в дзеркалі перед собою. Якби перед хлопцем хтось інший не витримав би такого палючого і проникливого погляду. Техьон сказав би страшенно спокусливі очі, що іноді ніби в душу дивляться.

Годинник, що висить над вхідними дверима, показує половину шостого вечора. Хлопець уже понад дві години перебуває в танцювальному залі його академії. Хоча сьогодні взагалі субота. Але Чонгуку пощастило, що їхній тренер пішов йому назустріч і дозволив займатися у вихідний день. Йому все одно не було чого робити. Проводивши Техьона вранці на роботу, адже у того і субота є робочим днем, хоч і не повноцінним. Чоловік сьогодні працює до трьох годин, але оскільки він є директором власної фірми, то має не найкращу звичку — йти в роботу і через це затримується. За рік їхніх стосунків Чонгук уже звик до такого, хоч і засмучується іноді. Але юнак розуміє, що Техьон дорослий чоловік, який обіймає важливу посаду у своїй компанії.