Тиждень в Пусані пройшов дуже весело. Хлопці багато гуляли, веселились та плавали в морі. Вони зробили купу смішних фото та з цієї поїздки залишилось багато вражень.
Приїхавши додому, Хьонджін одразу ж отримав листа, який залишив Синмін.
- Поки тебе не було, приходила пані Кім і сказала, що знайшла це, коли перебирала речі Синміна, - сказала матір Хьонджіна віддаючи лист.
Хван одразу ж прочитав його. Старі спогади та емоції знову наповнили його. Сльози лились безперестанку, коли Хьонджін читав це. "Знаєш, я бачив, як ти цілував якогось хлопця тієї ночі. Мабуть, ви зараз зустрічаєтеся. Мені так боляче, Джінні. Будь ласка, скажи, що то був не ти."
Та тут Хьонджін згадав і слова Фелікса, які не виходили з його голови.
«- А хто кращий – він чи я?»
Точно, то був він. Як Хван забув це?
***
Того вечора, коли це сталось, Хьонжін і Синмін посварились. До цього вони зустрічались вже більше ніж пів року. Можна подумати, що то була звичайна сварка закоханих, але ні. Тоді Синмін прийшов до Хьонджіна плачучи. Добре, що в той день батьки Хвана були не вдома.
- Привіт, ти не спав? – з посмішкою, але з червоними очима від сліз запитав Синмін.
- Ні, саме малював. Що знову?
- Я піду, як тільки вони заспокояться. Твої батьки вдома?
- Ні, вони поїхали до родичів.
- Ясно.
- Покажи руки.
- Не хочу.
- Покажи.
Хьонджін задер рукава Синміна та побачив, як там не залишалось живого місця. Свіжі порізи кровоточили.
- Мін, серйозно?
- Я...
- Не хотів? Це востаннє? Що ще скажеш? – не дав завершити Хьонджін.
- Вибач, я не зміг себе контролювати...
- Господи, так кожного разу. Знаєш, це втомлює. Мені іноді здається, що ти робиш це аби лише тебе жаліли. Ти постійно приходиш, бо хочеш уваги, так?
- Джінні, це не так. Я ж не показую це всім, ти сам все знаходиш.
- Це дістає, чесно.
- Ти сам підійшов тоді до мене, коли ми були малими. Якогось біса, ти весь час допомагав, а зараз?
- А зараз я втомився, - сказав Хьонджін виходячи з квартири.
Він залишив Синміна стояти там абсолютно самого, як покинуте щеня. Хван вибіг надвір, навіть не знаючи, куди йде. Була ніч та віяв прохолодний весняний вітерець. Він пішов до скверу біля будинку, думаючи, що так стане легше. Тоді він не відчував нічого, лише розчарування в собі. Хьонджін сидів плачучи на лавці, коли чужа рука торкнулась його плеча.
- Агов, чому ти тут сам посеред ночі? Що сталось? – Хван побачив перед собою хлопця та в темряві було дуже важко щось побачити.
- Я посварився з хлопцем, адже втомився від його проблем.
- Ну ну, і де ж твій хлопець зараз?
- Мабуть, залишився у квартирі. Я знаю, що зробив йому боляче, але мені набридло постійно рятувати його від проблем та одночасно й шкода..
- Так, це все дійсно погано.
- Я кохаю його, але мені здається, що він іноді спеціально ріжеться, адже хоче уваги.
- Ти не думав, що це дивно – спричиняти собі шкоду заради уваги?
- Я... так.... можливо...
Хьонджін розповів незнайомцю про майже все, що його бентежило. Він не розумів навіщо, але висловитись чужому іноді краще та й на душі ставало легше. Ця розмова якимось чином дійшла до того, що незнайомець поцілував Хвана, але він навіть нічого не сказав. Це відбулося ніби в тумані.
Якраз тоді, Синмін вибіг за Хьонджіном і побачив як той цілував когось. Тим кимось був Фелікс, який саме переїхав до Сеулу.
Через день Синмін вчинив самогубство.
***
Оговтавшись від спогадів, Хьонджін усвідомив, що саме зробив і одразу ж побіг до Фелікса, хоч і була глибока ніч.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зустрінемося уві сні
Fanfic"Люблю тебе, зустрінемося уві сні", - останнє повідомлення Синміна перед самогубством. Після цього Хьонджін залишається сам на сам з цим світом. Та одного дня, на даху він зустрічає Фелікса і після цього його життя набуває нових барв.
