Попаданки В МГА

Розмова на кухні

-Ну, що ж вітаю в місці мого проживання де велику частину часу я проводжу одна.  Ідіть у ванну прямо коридором перші двері праворуч, кухня трохи далі –Дейзі
Дівчата зняли взуття та помивши руки пройшли на кухню де Дейзі ставила чайник.  Кухня була невелика, стіни були пофарбовані в бежевий колір, вздовж лівої стіни стояли світло-коричневі шафки, раковина для миття посуду, плита і холодильник, також навісні шафки.  У центрі кухні було поставлено круглий коричневий стіл та стільці.  Івасакі та Саорі сіли за стіл куди Дейзі поставила тарілки з купленими солодощами.
-Я хотіла запитати чому ти сказала що більшу частину часу проводиш тут одна? -Івасакі
-Зараз розповім все, заразом і розповім свою історію життя в цьому світі.  Коли я прийшла до тями зрозуміла що в лікарні, а потім на мене накинулася з обіймами якась жінка, а я її не знаю і мені не спало на думку нічого краще ніж прикинулася що нічого не пам'ятаю, потім я мені пояснили що це моя мама.  У лікарні мені поставили діагноз – амнезія, щось прописали, я пройшла обстеження та мене відпустили додому.  Ось так і почалося моє життя тут.  Професія у батьків журналісти вони часто або на роботі, або у відрядженнях. Тому вони рідко бувають вдома. В мене ще є сестра Харукі. Добра та мила дівчина. Вирішила піти стопами батьків та вчиться в університеті на журналіста, паралельно з цим підробляє в кафе недалеко від свого університету. Ще коли я була молодша у мене була няня, яка доглядала за мною поки вони працюють та ще за мною дивилася старша сестра.  Коли мені виповнилося чотирнадцять років, то няня пішла і батьки почали давати мені гроші на кишенькові витрати. Давали вони достатньо і я спокійно витрачала не тільки на потрібні продукти, але й на розваги та солодощі. Якщо коротко життя у мене нормальне нічого незвичайного, навіть здатність звичайний теликінез.  Але і серед поганого є щось хороше, не повірите з ким я змогла подружитися.  Але я скажу хто це після того, як ви розповісте свої історії –Дейзі
Івасакі і Саорі з подивом подивилися на подругу
-В тебе було насичене життя як я подивлюся –Івасакі
-Та нічого такого –Дейзі
Макото трохи зніяковіла
-Головне зараз ми разом значить все буде супер –Саорі
Сенто підбадьорливо посміхнулася
-Абсолютно згодна. Але все одно з ким це ти змогла потоваришувати що ми тобі не повіримо якщо скажеш?–Івасакі
-Дізнаєтеся трохи пізніше –Дейзі
Дейзі зняла з плити чайник, що вже закипів
-Чай чи кава?–Дейзі
-Я буду чай, якщо є зелений –Саорі
Дівчина відкрила одну з верхніх шафок
-Він є, радій –Дейзі
-Радію –Саорі
-По тобі видно. Я буду каву –Івасакі
-А я чорний чай –Дейзі
-Ми такі різні –Івасакі
-Згодна. Але саме тому ми і дружимо тому що доповнюємо одна одну –Саорі
-Ага. Сказала як філософ –Дейзі
Дейзі віддала подругам їхні гарячі напої
-Але зараз не про це.  Як у вас справи склалися тут?  Розкажіть мені дуже цікаво – Дейзі
-Ну що сказати отямилася в якійсь кімнаті та почула чийсь голос. Від страху аж підскочила і побачила чоловіка. А я знати не знаю де знаходжусь ще й бачу незрозумілого чоловіка. У той момент я дуже злякалася і вирішила скористатися тактикою Сандри, тепер Дейзі "якщо нічого не розумієш зроби вигляд що дурна, або втратила пам'ять"–Івасакі
-Це називається тактика генія.  На честь того хто її створив–Дейзі
Гордо сказала блакитноока
- Тобто ти геній? –Саорі
Із сарказмом сказала Саорі
-Так–Дейзі
-Сумніваюся–Саорі
-Ха-ха-ха. Не сперечайтеся все пройшло добре ось і відмінно. Можна я продовжу розповідь? – Івасакі
-Продовжуй–Саорі
-Спасибі. Тож на чому я зупинилася?  А точно, той чоловік, як потім виявилося, був моїм батьком, але я все одно перебувала в певному шоці.  Коли він вийшов з кімнати подивившись в дзеркало зрозуміла, що я це вже не я і навколо відбувається щось незрозуміле. Після того в кімнату постукали це виявився лікар, він мені все пояснив. Батько власник мережі магазинів, а мама померла під час пологів. Мене, хоча точніше сказати цю дівчину, хотіли отруїти і похитнути авторитет батька, але в них нічого не вийшло. Звісно не розумію де тут зв'язок, але це ж зробила не я. У батька вільного часу трохи, але ми часто снідаємо і вечеряємо разом. У нас досить теплі стосунки. Так само я ходила у відмінну школу і знайшла друзів їх звуть Акі, Гін і Хару, останні двоє двійнят.  Цікаві особистості, а найголовніше, дуже веселі. Здібність у мене не скажу що незвичайний але схожий на силу Камінарі–Івасакі
-Блискавки пускаєш?–Дейзі
-Не зовсім. У мене супер швидкість, і ще я можу створювати енергосфери різних розмірів. Але якщо довго використовую здатність будуть сильні опіки–Івасакі
-Ну якщо не рахувати наслідки прикольні здібності–Саорі
-Так, класні–Дейзі
-Тепер твоя черга розповідати про себе, Саорі–Івасакі
-Я помітила що коли ви розповідали то у вас не було спогадів з цього світу та саме тому ви вдавали що нічого не пам'ятаєте. Я правильно зрозуміла? –Саорі
-Ну так –Івасакі
-Ага –Дейзі
-Ну ось, а коли я прийшла до тями то перше що трапилося зі мною це я отримала спогади Саорі –Саорі
–Чітер –Дейзі
Дівчина закрила очі
-Ні, просто дуже везуча–Саорі
-Ну ти отримала її спогади що там було? –Івасакі
-Саорі у 4 роки вигнали з клану Шимицу.  Там зазвичай діти народжуються або з ангельською силою лікування, чим сильніше позитивні емоції тим краще лікування, або з демонічної руйнації, тут відповідно чим сильніші негативні емоції тим більше руйнування. Вона народилася з обома, тому всі думали через це сила слабше ось і вигнали.  Але її до себе забрала тітка з такою ж силою і навіть змінила прізвище на своє.  Жили вони і все в них було добре, поки в тілі Саорі не з'явилася я.  Оскільки в мене були її спогади мені було легше її наслідувати.  До речі у тітки невеликий магазинчик так що жили ми досить забезпечено.  Ходила я в хорошу школу там знайшла багато друзів але найближчі були Джунко, Танако і Кадо.  Пам'ятаю, у нас у школі прорвало трубу і ми весь день провели разом. Весело було.  Начебто на цьому все–Саорі
-Досить пізнавально–Дейзі
-Добре ми розповіли про себе, а тепер колись з ким ти потоваришувала?–Івасакі
-Я змогла подружитися–Дейзі
Дівчина витримала паузу ритмічно стукаючи по столі
-І так я змогла потоваришувати з самим Хітоші Шінсо –Дейзі
-З Хітоші? - Івасакі
-Ні, ти блефуєш.  Не може такого бути–Саорі
Саорі та Івасакі дивилися на Дейзі як на восьме диво світу
-Може, повірте. Це було не так вже і складно. У мене навіть як доказ є наша спільна фотографія –Дейзі
-Серйозно? Покажи –Івасакі
-Дивіться –Дейзі
Дейзі взяла телефон та через хвилину показав подругам фотографію де вона разом з Хітоші
-Ну що тепер вірите? -Дейзі
-Так–Івасакі
-Віримо. Але як? - Саорі
-Довгі спроби поговорити, доброта і моя природна чарівність зробили свою справу. Хоча спочатку він думав що я хочу або познущатися таким чином з нього, або використати його здібність в своїх цілях–Дейзі
-Це вау, просто вау–Івасакі
-Знаю. Сама була в шоці коли зрозуміла наскільки добре ми спілкуємось –Дейзі
Івасакі подивилася на годинник який висів на кухні
-Вже пізно давайте йти по домівках–Івасакі
-Думаю так, а то тітка хвилюватиметься–Саорі
-Та йдіть я все приберу. Але перед цим дайте обміняємось номерами–Дейзі
-Так, зараз–Іваскі
Дівчата дістали телефони та обмінялися своїми номерами
-Ну все тепер якщо що ми зможемо зв'язатися одна з одною–Дейзі
-Ага. А тепер по домівках–Івасакі
Сенто та Такахаші вже стояли біля виходу і взувалися
-Безпечно вам дійти –Дейзі
-Спасибі –Івасакі
-Спасибі. Бувай –Саорі
-Бувай. Гарного вечора –Івасакі
-До зустрічі –Дейзі
Дівчатка обійнялися на прощання.  Коли Івасакі та Саорі пішли Дейзі зачинила за ними двері і пішла забиратися на кухню

Ось так і закінчилася зустріч, яку всі троє дуже довго чекали

П. А.: Це вже десята частина. В нас ювілей. Урааааа🥳🥳🥳🥳🥳🥳