Winter Flower

Частина 2

Два місяці промайнули перед очима, наче швидкі сонячні промені, котрі ковзають поміж гілок голих дерев. Сніг майже розтанув, і перетворившись на струмки, потік насичувати талою водою землю, що нагрівається.

Чонгук міцно тримає металеве кільце, на котрому висять зайці зі світленькими боками, і втомлено переступає гілляки, що впали. Ще трохи потеплішає і можна буде займатися очищенням лісу: прибирати гілля зі стежок, вирубувати мертві дерева. Пізніше потрібно буде підготувати ґрунт для їхньої власної сівби. Весна завжди приносить із собою багато клопоту.

Намджун, який іде попереду з таким самим кільцем, зупиняється, тепер вони один навпроти одного, що свідчить про майбутню розмову. Чонгука це геть не радує.

– Як справи вдома? – нейтрально запитує він, знизуючи раменами.

– Звідки я знаю? Мене не було вдома два тижні, як і тебе, – весняне полювання видалося складнішим за зимове, що дивує. Весною всякі вухасті голодні і дуже насторожені. Воїнам-мисливцям довелося зайти далеко в ліс, аби відшукати менш лякливу дичину. Декілька днів полювання і вони нарешті повертаються додому.

– Погляньмо правді у вічі, ти уникаєш Техьона.

Чонгук зціплює зуби, згадуючи хлопчиська з неслухняним каштановим волоссям і чистими очима кольору оленячої шкіри. Існування цієї дитини заганяє його у безвихідь, Чон скалиться затиснутою у кутку твариною, намагаючись цапнути за простягнуту руку, наштовхується на нескінченне розуміння та добро в широко розплющених очах і безконтрольно киває п'ятами подалі, водночас збиваючи хлопця з ніг.

Техьон почав діяти не за сценарієм, після кількох днів тічки з лихоманкою. Уві сні Чонгук відчув на собі погляд і розплющив очі, налякавши цим омегу. Той витріщався на нього, лежачи на животі, а коли був спійманий на гарячому, сповз нижче, запхав ніс у бік під його рукою та накрився ковдрою, не дозволяючи спустити тканину.

Він одразу збагнув, що хлопчиську просто лячно дивитися на його обличчя, але зітерти з пам'яті зацікавленість, що промайнула у чужих очах було не так легко. Витягнувши пташу, що пищить з-під ковдри, він побачив ланіти, котрі змаковіли, вуха та навіть почервонілу шию. Очі від нього відводили, намагаючись приховати не відразу, як це було зазвичай, а якусь... збентеженість?