Детективи з Яспісу

І.

Служба у відділі боротьби зі злочинністю серед молоді — це назавжди. Принаймні, так вважав інспектор Крістоф Дрейк.

Висновок прийшов сам собою місяця через три після переведення у відділ розслідування магічних злочинів поліції Яспіса. Весь цей час Дрейку не давали спокій колишні товариші по службі: хтось заходив поділитися новинами з останніх відкритих справ, а хтось забігав поцікавитись його думкою у тих чи інших робочих питаннях — і це нікого не дивувало. Всі знали: Дрейк добре розумівся з підлітками, розумів їхнє мислення — адже не дарма вважався одним з кращих у розслідуванні «молодіжних» злочинів.

Але не тільки колишні колеги відвідували інспектора Дрейка. Бувало, що приходили до нього батьки малолітніх злочинців — подякувати за надану колись допомогу чи проклясти — за те, що їхнє чадо не пробачили «за помилки юності». Останніх було небагато, тому загалом Дрейка поява гостей зі «старого життя» влаштовувала — вони чудово розбавляли рутину. А вона у відділі магічних злочинів не сказати, щоби дуже радісна.

Це тільки в книгах інспектори поліції розслідують щось загадкове та надзвичайне. У житті все зводилося до банальної різанини магічною зброєю, крадіжок магічного обладнання, вбивств за особистими мотивами, часто - дуже моторошними, як було у справі бабника Маркуса Форта: його вбив власний син. Ефектно дуже вбив — розчавив незареєстрованим големом наче комаху якусь. Крові тоді було — хоч картини пиши нею! А зробив усе це Форт-молодший тому, що батько спокусив його дружину.

Спілкування з людьми зі «старого життя» відволікало від такого лайна. А ще воно доводило, що Дрейк чудово робить свою роботу. Інакше ходили б до нього колишні колеги за порадами? Такі думки сильно мотивували й не давали занудьгувати у суворих поліцейських буднях.

Так було до самої появи того хлопчини на ім'я Лемар Шпіц.

Дрейк тоді запізнився на роботу — була його черга купувати обід для всього відділу. Кафе-бістро, де вони зазвичай затарювалися, того дня переповнювали люди — можливо, через похмуру сіру погоду їм хотілося затриматися довше. Дрібний жовтневий дощ ліниво капав від самого з ранку, всім своїм виглядом показуючи, що закінчуватися він не збирається. Це впливало на жителів Яспіса — всі вони здавалися сонними, повільними та похмурими. А Дрейк, навпаки, від погоди не залежав і чудово почував себе навіть узимку, коли похмура погода в Яспісі стояла тижнями, якщо не місяцями. А ось довжелезна черга у кафе настрій Крістофу суттєво зіпсувала. Та відстояв він її з гідністю. І у відділ свій увійшов з такою самою гідністю, пишаючись тим, що сьогодні урвав цілих шість гірчичних булочок — їх ранками розбирали першими, тому не завжди вдавалося купити навіть одну, не те що шість.