Детективи з Яспісу

III.

— Як не поглянь — це Парець його вбив. Тільки в нього і мотив є, і можливості. І те, що він наркоман, тільки погіршує справу. Але прямих доказів немає. Тому мені потрібен дозвіл суду на отримання списку телефонних дзвінків Пареца. Хочу зіставити час цих дзвінків зі словами самого Пареца про те, що він робив у день убивства, — щось має виплисти. Точно має, бо на допитах він так і не пояснив, з ким говорив телефоном в день вбивства.
— Ти теж саме казав учора.
— І буду казати допоки суд, нарешті, не задовольнить моє клопотання! — Рубен Айс обурено зітхнув — у його виконанні це зазвичай означало найвищий ступінь невдоволення. — Я вже два дні не можу його отримати, Еване. А без нього телефонна компанія нічого мені не дасть, сам знаєш.

Бернштайн кивнув:

— Зрозуміло. Ну, Парець уже під вартою. Ми можемо тримати його там ще тиждень, тож займися поки іншою справою. А за день-два твоє клопотання задовольнять і закінчиш те, що збирався.
— Знаю. Просто це не вперше вже суд так затягує з відповіддю. Я ж не прошу хором зі мною співати, йдеться про...

Тут скрипнули вхідні двері, і в кабінет увійшов Дрейк.

— ...розслідування вбивства, — закінчив фразу Айс, обертаючись на звук. Бернштайн теж відірвався від папки, яку переглядав у цю хвилину. Кинувши обережний погляд на Дрейка, він нічого не сказав і знову повернувся до роботи наче нічого не сталося. А ось Айс безсоромно розглядав Дрейка з абсолютно нечитабельним виразом обличчя.

Сам Дрейк удостоїв колег лише побіжним поглядом і мовчки рушив до свого робочого столу. В очі йому одразу впала чашка з кавою і все ще загорнута фольгою гірчична булочка — хтось залишив її біля фігурки середньовічного лицаря. Для Дрейка ця фігурка була приємним нагадуванням, а ще практичною штукою — у підняте забрало шолома зручно класти олівці, а на витягнутій руці лицаря із затиснутим у ній мечем чудово вміщувалися дрібні записки з нагадуваннями самому собі.

— Каву будеш? — запитав Айс неквапливо. — Та, що у твоїй чашці, вже охолола.

Мабуть, це було... мило. І запитання Айса, і дбайливо розкладений на столі сніданок. Але Дрейк і в найкращі дні не любив сентименти, а сьогодні, після зустрічі з Лемаром, зовсім було не до того. Тому він не подякував колегам за турботу, а від запропонованої кави відмовився — ввічливо, але твердо.