–Ти вже зібрав валізу? Виїзд вже завтра.
–Якраз поки з тобою говорю, складаю –Фелікс як завжди приємно посміхнувся Хьонджіну через екран.
Вони дружать ще з початкової школи до якої ходили разом, а в старшій школі Хьонджін зрозумів, що відчуває до Лі дещо більше. Але як про це сказати? Він надто сильно боявся що це невзаємно, або що Феліксові не подобаються хлопці. А після закінчення старшої школи вони вирішили поїхати разом на 5 днів на море в Скадовськ. "Можливо привезете нам невісток"–казали мами двох.
На наступний день вони зустрілись на трамвайній зупинці і зі складеними валізами і рюкзаками з їжею, одягнені в легкі речі, зайшли в трамвай. До залізничного вокзалу лише 4 зупинки, час пройшов непомітно, кожен намагався пригадати чи не забув щось вдома. Коли голос в трамваї повідомив про зупинку на вокзалі, Фелікс і Хьонджін поспішили всередину, поїзд мав от-от прибути. Після сповіщення про прибуття потяга Львів-Херсон, хлопці пішли на перон, показали квитки провідниці й пішли розкладати валізи в своєму купе.
Щоб ніхто не заважав дружнім посиденькам, Хьонджін і Фелікс викупили всі місця в купе. Літнє сонце пекло, кондиціонер не рятував. Хьонджін відчував в повітрі приємний запах Феліксових парфумів і полуничного молока, яке той пив.
На них чекає ціла ніч у задушливому потязі. Щоб не померти від нудьги хлопці грали то карти, то доміно. Лі весь час відчував пронизливий погляд хитрих очей Хвана на собі. Хьонджіна можна зрозуміти–перед тобою причина твоїх мокрих фантазій і нестачі місця в джинсах. Хван не витримував цієї обстановки і вирішив сходити до вбиральні, щоб приглушити сильне бажання взяти Фелікса прямо тут в купе. Лі вирішив цим скористатись і переодягтися в зручну футболку, тільки-но він взявся за край футболки й потягнув вверх, двері відкрились і в проході застиг Хван. Важко відірвати очей від такого тендітного і бажаного тіла.
–Зачекай трохи будь ласка на коридорі.
–Чого ти соромишся? Ми ж обоє хлопці.
Хьонджін зайшов в середину й сів на своє ліжко, він не міг відвести очей від такого видовища. Тіло Лі-витвір мистецтва–подумав він, а Фелікс якраз одягнув тонку футболку зверху якої виднілись красиві ключиці.
–Сонце присвітило твоє ластовиння, ніколи не помічав як його багато на твоєму лиці.
А й справді, світловолосий Фелікс виглядав божественно в освітленні післяобідніх сонячних променів.
Ввечері в купе постукали, це були дві красиві дівчини, вони запропонували зіграти в бутилочку. Видно було-дівчата явно зацікавлені в двох молодих і красивих юнаках. Весь час дівчата намагались бодай доторкнутись до когось з хлопців, але не вдавалось. Фелікс помітив як Хьонджін з приходом дівчат став трохи агресивнішим. Починала одна з дівчат, її бутилка вказала на Фелікса, та радо посміхнулась, Лі дивився зі здивуванням в очах "я маю її поцілувати?" проскочило в нього в голові. Коли та вже тягнулась за поцілунком до молодшого, була в парі сантиметрів від його губ, її голову вісунув Хван і зі злістю подивився.
–На цьому закінчимо, можете йти в своє купе і більше нам не заважайте–випалив Хьонджін і захлопнув за сумними дівчатами двері.
–Ти правда хотів її поцілувати, Ліксі?
Фелікс здивувався почувши такий варіант його імені з вуст його найкращого друга.
–Н-ні, зовсім не хотів, по-правді кажучи, я ще ніколи не цілувався.
Хван відвів погляд в сторону, не в силі дивитись на такого невинного, наче ангела Фелікса.
–Не цілуйся будь ласка в мене на очах, бо я...
Хьонджін не встиг договорити, бо в купе постукала провідниця з двома склянками чаю в металевих підстаканниках.
До цієї незручної ситуації по дорозі хлопці вже не повертались, та все ж Фелікс довго не міг заснути, думаючи про що хотів сказати Хван перед тим як увійшла провідниця.
Ніч пройшла добре, випрана постіль, стукіт коліс по колії, голос на вокзалах який сповіщав про прибуття потягу і голос всередині нього який повідомляв про санітарну зону, чи місто в якому він зупинявся.
Привіт, я накінець-то публікую цей фанфік, частин буде досить багато і не всі ще готові. Я намалювала каляку-маляку до свого фф, але ваттпад не дозволяє її вставити(
