Коли відлік скінчиться

Розділ 1 | Едвін | Ласкаво просимо в Гамільтон

Гамільтон, провінція Онтаріо, Канада.

Субота

— Шановні пасажири, рейс «PS 658» авіакомпанії «Air Canada» прибув. Просимо всіх пройти до стійок паспортного контролю, перш ніж забрати свій багаж. Дякуємо, що обираєте нас, — голос дівчини, яка оголосила приліт, занадто сильно різанув слух Едвіна, що змусило його вийти з легкого заціпеніння і зрушити з місця, не затримуючи величезний натовп людей, який так і грозився його задавити. Весь переліт пройшов наче в тумані — він чи то спав, чи то дрімав, просто нереально хотілося пити й Едвін вкотре зловив себе на думці, що хоче взяти й першим рейсом повернутися назад.

— Гей, та не стій стовбом, затопчуть же! — швидко схопивши Едвіна за руку, його двоюрідний брат потягнув хлопця до величезної черги, не соромлячись при цьому розштовхувати навколо себе вічно кудись поспішаючих людей.

— Тобі не казали, що зупинятися в таких місцях як мінімум небезпечно для життя? — Хенк почав ритися в рюкзаці кольору хакі в пошуку паспортів, при цьому нервово переступаючи з ноги на ногу.

— Не казали, — пробурчав Едвін, машинально потерши потилицю. Голова боліла від усвідомлення того, що він щонайменше на весь рік переїхав у зовсім незнайоме йому місто, що він буде вчитися в одній із найкращих шкіл-пансіонів, забиваючи всі свої вільні хвилини навчанням, і думки про те, що по ньому протопчиться величезна кількість людей вже не здавалися такими жахливими.

— Тоді, гадаю, я просто зобов'язаний тобі провести лекцію з виживання в аеропортах, — Хенк простягнув паспорт темношкірому чоловіку. Той пильно подивився на фото, потім на Хенка і так декілька разів, перш ніж поставити якийсь штамп і віддати паспорт назад.

Паспортні контролі і всілякі перевірки були настільки довгими, що Едвіну здавалося, ніби вони ніколи не закінчаться. Це ще не кажучи про в принципі погане самопочуття: очі пекли, волосся стирчало в різні сторони (Едвін навіть уявив, як буде доводити, що він і хлопець на фото в паспорті - одна людина, бо його вигляд зараз ніяк не в'язався з модним і охайним хлопаком на фотографії), одяг пропах якимось дуже різкими парфумами від жіночки, яка сиділа попереду, і, до речі, йшла зараз зовсім недалеко від них, своїм виглядом нагадуючи таку собі "леді" з фільмів про минуле.

— Тримай, — Хенк підштовхнув до нього валізу, дістав пляшку води, всівся на стільчик біля самого виходу й нарешті видихнув з таким полегшенням, що аж самому Едвіну стало легше.