Вечір. Я повертався додому з роботи. Падав літній, теплий дощ. Збираючись переходити вулицю я побачив світлий плащ. Сміх з тієї сторони вдарив у вуха. Я ніби нічого крім того сміху не чув. Мій погляд сфокусувався на тій людині. Каштанове волосся..
"Дазай.."
Він ішов разом з своїми колегами з агенства. Схоже, він був щасливий там. Аж тут він повернувся і глянув на мене. Карі очі мов пронизали мене. Це все відбувалось кілька секунд, а здавалось, ніби вічність.
Я ступив ще крок і ми розминулись.
Коли я прийшов додому то думками весь час повертався до того погляду Осаму. Він був щасливий з ними.. "Чому ж подивився на мене?.."
"Чому, я, який щасливий в Мафії дивився на нього..?"
ВИ ЧИТАЄТЕ
Summertime sadness
Fanfiction"Тільки діамант може відполірувати діамант" Чи не ці слова, пане Морі, ви сказали мені та Дазаю? Але що, як один діамант загубиться? Тоді другий розіб'ється. Зсередини.
