Вранці звичний шлях на роботу. Мокра дорога після нічного дощу. Свіже повітря, та туман, що розсіюється.
Дійшовши до дверей офісу Морі я раптом зупинився, почувши розмову
-Убити Дазая Осаму?
-Так, ви мене правильно почули
-Але ж він колишній керівник Мафії
-Саме тому я прошу вас це зробити, бо він знає деякі секрети Мафії. Більшість секретів
- Чому ви не дасте це завдання Накахарі?
Я здригнувся почувши своє ім'я
- Він не зможе це зробити
- Він же давно хотів вбити Дазая, і казав це багато разів
- А в результаті зберігав йому життя. Це завдання твоє, Гін.
- Добре, Пане Морі.
- Тільки не дай Накахарі знати про це завдання.
Я почув кроки і трохи відійшов, вдаючи що тільки йду до кабінету
Гін пройшла повз мене, сказавши лише "Доброго ранку, Чує"
Та я заглибившись в свої думки про їх розмову, я забув відповісти.
"Вбити Дазая... Дазая Осаму... Скумбрію. Чорт! Ідіоте, якби ж ти не пішов звідси нічого цього б не було!"
"Я не хочу втрачати його вдруге, і тепер назавжди.."
- Чує, сьогодні не активний день. Доведеться знову заповнювати звіти. -почув я голос Морі
-ага.. - зітхнув я
-Все добре? - поцікавився мій керівник
-Так, все чудово -сказав я, намагаючись забрати хвилювання і скорботу з лиця.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Summertime sadness
Fanfiction"Тільки діамант може відполірувати діамант" Чи не ці слова, пане Морі, ви сказали мені та Дазаю? Але що, як один діамант загубиться? Тоді другий розіб'ється. Зсередини.
