Палата

Перша та остання частина

Неприємного оранжевого кольору стіни давили. Було замітно, що їх не фарбували вже декілька років. Мало того, що це була палата для одного, так вона ще й була маленькою. Занадто маленькою. Тут було старе ліжко, яке від кожного руку неприємно скрипіло. Що ж, я на ньому зараз і сиджу. Звичайно ще знайшлось місце для тумбочки. Більше нічого. Добре, було ще віконце. Але воно було занадто високо.

Сидячи тут десь з пів години, я не розумію, як в цьому приміщенні можна прожити більше двох днів. Скоріше з глузду з'їдеш. До речі, я сюди не просто так пгийшла, а навідати дуже важливу мені людину. Нажаль тепер я маю просиджувати тут на одинці із собою.

Хтось вивів мене з думок, увійшовши в палату. Це була не та, кого я очікувала.
Медсестра середніх літ дивилась на мене зі злістю.

— Де вона? — У цієї жіночки було довге, кудряве волосся. Воно ще й було руде. Цікаво, як треба доглядати за волоссям щоб воно було настільки ж гарне, як і у неї?

Знову потонувши у своїх думках, я забула відповісти на поставлене запитання.

- Я запитую! - Ох, це було неочікувано. - Де вона?

- Перепрошую, та я не знаю. Вона кудись відійшла.

- І ти навіть не спитала куди? Ти навіть мені не сказала!

Жіночка присіла на ліжко, поруч зі мною. Воно неприємно скрипнуло.

- Ти хоча б знаєш чому вона тут лежить?

- Ні, ми не говорили про це..

Я повільно перевожу погляд на відчинені двері. Там стоїть вона, спершись на косяк.

Довге волосся сплуталось, шкіра стала блідою, сама постать виглядала тепер занадто худою. Коли вона взагалі виходила востаннє з цієї палати і добре їла? А, точно, вона виходила звідси пів години назад. Руки були в старих бінтах, колись біле плаття, під впливом часу, пожовтіло. На ньому ще й плями з'явились. Це були плями.. крові? Чи чого? Добре, я не хочу думати про це. Ходить вона босоніж. Як їй не холодно?

Я тільки помітила, вона дивилась на мене. Від її погляду кров холонуло в жилах. Це жахливо. Я вже не чула, що мені говорить жіночка з рудим волоссям. В очах почало темніти. Хоч мені з кожною секундою стає гірше, вона продовжує дивитись на мене.