Виходячи з кафе, вже було достатньо темно, але світло ліхтарів, допомагало орієнтуватися в цій безодні світу. Трішки постоявши, Рампо протягнув руку в карман пончо та дістав телефон, відкрив на циферблаті висвітилось 19:46.
"Вроді вже й додому йди час, але так не хочеться..."
Ноги детектива почали вести його в сторону парку, який знаходився неподалік від кафе. Дивлячись на дерева та вдихаючи аромат вечірньої весни. Його розум пояснювався, але сумління так чи інакше, гострими кігтями, вибилися в потаємні закоулки серця та розуму.
"Може все таки припинити це все. Зараз же все в нормі. Ми добре спілкуємося, нас, навіть, найкращими друзями назвати можна. Що якщо я втрачу це все, після зізнання? Що якщо він подумав, що я огидний? Чи просто тихо вернеться в Америку? Я ж для нього усього лиш друг-суперник."
Подібні думки виникали самі по собі, незважаючи на те чи хотів Рампо про це думати, чи ні. Кожна така думка змушувала його вагатися в своїх намірах. В хоч в нього була така група підтримки, за що він не сказано щасливий, але навіть це не придавало йому таких сил, як хотілось.
'Хлоп'
Хлопнувши долонями по щоках, Єдогава почав привоіидити себе в почуття.
- Я - незрівнянний детектив! Той хто усього за хвилину може розкрити любе діло. В щоб я так переживав із-за якихось сердечних проблем. Да пішло воно все, ось візьму і зізнаюсь. І навіть якщо відмовить, я знайду спосіб залишитися з ним, хоче він того чи ні!
Пришвидшивши свій шаг він майже біг, ще глибше забігаючи в парк. Різко зупинившись, його взяв ступор. Він від сдивування сховався за дерево та прикрив собі рота, ніби намагаючись сховати свою присутність.
Посеред парку він побачив По, що йшов кудись, але він був не сам. На його руці висіла якась дівка. Дуже красива, маю зазначити. Її сріблясте волосся неспадало до талії, ніби сріблясті нитки шовку, очей не було видно. В неї була струнка талія та шикарні форми, сама вона було достатньо високою, так як вона була на одно рівні з очима Єдгара, а він на хвилинку 182 см. Вдягнута в обляшаюче чорне плаття, зверху кожна куртки, високий каблук сантиметри 10 точно, червоні довгі нігті. Виглядає років на 20. Чарівна красуня прям з обкладинки модного журналу.
Ідучі під ручку з Єдгаром, вони щось жваво обговорювали на англійські мові. На обличчі По виднілась щаслива посмішка, його щоки порошовіли. Карл в свою чергу спокійно сидів на плечах господаря. Як вдруг та жінка протягнула руку й погладила єнота. Той навіть вусом не повів, і спокійно прийняв ласку, хоча коли Рампо намагався його попестити, той носа так воротив, що й вітер здіймався.
Коли він бачив цю картину в його серці щось дуже сильно стискалося, йому було важко вдихнути. Він не міг нічого зробити, окрім, як дивитися на це, поки Єдгар разом з тою дівчиною не зникли з його поля зору.
Пройшло ще декілька хвилин, а можливо й годин, поки Єдогава не прийшов до тями. В той же момент його ноги почали нести його в сторони дому Єдгара. Навіщо він туди йде, він й сам не розумів, але він мав туди піти інакше... інакше що?
Вона не пара, просто друзі. Він не має права ревнувати, але... але...
"ДОСИТЬ! Я просто піду, а вже потім подумаю про наслідки. Зараз мені просто напросто треба дізнатися хто це. А про все інше я подбаю потім..."
Далі буде...
_______________________________________
Примітка:Якщо знайдете помилку пишить. Буду дуже вдячна.
Давненько мене було, не знаю коли повернусь, але усі ваші коментарі я читаю. Ви придаєте мені сил. Зараз я навчаюсь в коледжі і часу на щось майже не має. Маю надію вам сподобається ця глава. В майбутньому я перероблю минулі глави та перекладу їх. Можливо навіть покращу текст.
Взагалі я намагалась писати продовження раніше, в мене уже продуманий сюжет, навіть деякі сцени, але коли я сідаю писати, нічого не виходить. Не знаю коли вийде прода, я хочу завершити фф, але усе доволі складно.
Так що, усім добра.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Я хочу бути з тобою незважаючи ні на що
FanfictionРампо, закоханий, по самі вуха в свого друга, Едгара, але все ніяк не може зізнатися. Адже якщо в Едгара знак не такий як в нього, то це означає, що їм не судилося бути разом.