Do or Die

1st

Космічний корабель попав під метеоритний дощ. Пілоти старанно старалися ухилитися, але небесних тіл було багато. Вони були різні за розміром. Один з них врізався в корабель.

*сирена*

-Що сталось? - запитав капітан Скай.
-Наша друга турбіна пошкоджена. Треба її негайно полагодити.
-Як? Там таке коїться.
-Я піду, - сказав Стефан.
-Це небезпечно.
-Якщо не полагодити турбіну, ми просто впадемо, - пояснив чоловік.
Він ледь полагодив турбіну, так само, як і ледь не загинув.
-Яка найближча планета?
-Я не знаю, - відповіла пілот - Алекс. - Зачекайте. На мапі з'явилось якесь тіло...Це планета.
-Сідай!

Корабель успішно сів.
Космонавти вирішили оглянути цю планету. Вони розділилися.
Флора планети була схожою до Земної. Відрізнялась вона тим, що розміри, колір і форми рослин були іншими. Фауна взагалі відрізнялась в усьому. По землі бігали якісь чудернацькі тваринки, що не несли в собі небезпеки.
Алекс дійшла до дивовижного водоспаду. Вода блакитно-бірюзова. У оді плавають якісь маленькі істоти. Дівчина помітила за водоспадом якесь тіло чи тінь і почула незрозумілий звук звідти. Вона пішла подивитись, але там нікого не виявилось. Дівчина спочатку заблукала в тій печері, але через годину вона вийшла.
-АЛЕКСААА, - Тім шукав її вже годину.
-Що?
-Де ти була? Ми збираємося летіти звідси.
-Чому?
-Тут щось не так. Ми знайшли черепи, якісь пров'ялі і обдерті туші і покинуте обладнання корабля XX167.
-Вони тут зникли? - Алекс згадала дивну тінь.
-Напевно. Але треба тікати звідси.

Корабель полетів з цієї планети.
Ця експедиція полетіли шукати корабель XX167, який не виходив на зв'язок вже три тижні.
-Ти чого така нервова? - запитав Тім.
-Я щось бачила на тій планеті.
-З цього місця починай розповідати, - сказав капітан Скай.
-То не людина. Що то було я не знаю. Воно таке велике, може, два метри в висоту. Я не розгледіла, бо дуже далеко стояла.. А може то мені здалося. Це мене всеодно напрягає.
-Ми ж полетіли звідти. Не переживай за це, - сказав Тім.
-А люди з корабля ХХ167? Ви нікого не знайшли?
-Тільки туші. Це стовідсотково вони, - сказав Кріс.

Капітан доложив ситуацію головному, але зв'язок починав зникати.
Кріс перевірив роботу техніки. Все працює, але зв'язок не відновлювався.
Алекс схопилась за голову.
-Що таке?
-Щось різко в скронях почало стріляти. Зараз пройде..Аай..
Перед собою дівчина бачила лише якісь страшні глюки якогось монстра. Він був страшним, сірим і одним оком і згортком шкіри на обличчі. Він наближався до неї все блище. Вона втратила свідомість.
Прокинулась вона майже одразу. При чому сама.
-Пілоте Шнайдерман, з Вами все добре?
-Так.
-У нас на борту хтось є, - сказав Кріс.
На обладнанні показало невідомі цяточки - якісь невідомі істоти. Вони ходили поодинці. Їх всього було двоє.

-Треба їх здихатись.
-Де вони? - запитав капітан Скай.
-Один біля відділу зі зброєю, - відповів Кріс.
-В нас є чим їх вбити?
-У мене є пістолет, він хоч і заряджений, але малий, - сказав Стефан.
-Хтось відволікає, хтось хапає зброю. А де другий?
-Він прямує до нас, - встав з місця Кріс.
-Що робити?
-Зачиніть двері! Вейн(прізвище Стефана), будьте на поготові! Скай(прізвище Тіма), Шнайдерман, керуйте і уважно слухайте мене! Кріс слідкуй за інопланетянами! - скомандував Скай.
-Він вже близько, - доложив Кріс.
-Спокійно!
За дверима видніло око, що світилось у темряві.
-Всі тримайтеся! Пілоти, трясіть кораблем!

Пілоти почали криво витанцьовувати кораблем у просторі. Врешті, вбік, вверх, вниз, змійкою. Це робилось на можливій швидкості. Як і деякі пасажири корабля, інопланетна істота не втрималась. Нею кидало по вузенькому коридорчику.
-Стоп!
Пілоти вирівняли корабель.
Істота встала.
-Повний вперед!
Істота не втрималась і відлетіла назад.
-Вейн давай!
Стефан старався цілитись в голову. Він вистрілив всі патрони. Треба перезарядити. Істота вже наближається до чоловіка. Скай випустив піну з вогнегасника на його обличчя і щосили вдарив ним по обличчю. Вейн встиг перезарядити пістолет і вистрілив істоті прямо в очі. І контрольний в спину.

◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇◇
Хто не подивився кліпу чи не зрозумів, як виглядає створіння: