Do or Die

4th

Ріко став тим створінням.
Тім одразу почав стріляти в нього, але невдало. Він був сильнішим. Ріко схопив Тіма за горло. Алекса якраз прийшла в себе і знайшла довгий ніж. Вона кілька разів всаджувала його істоті в одне й те саме місце. Коли створіння перевело погляд на неї, Тім зміг схопити пістолет і ще кілька разів вистрілити.
-Що з ним було?
-Зі мною теж таке буде? - розхвилювалася Алекса.
-Ні. Ти ж не контактували ні з ким? Ти ж тільки бачила?
-Так. Я далеко стояла.
-Все буде добре. Треба іншим про це розказати, - Тім сам старався заспокоїтись.
-Але ж нам не треба рипатись.
-А рація у нас є?
-Є. А ні нема. Я загубила її коли тікала. А твоя де?
-Нема в мене її, - Тім перевів погляд на Рея. - Що таки? Куди ти живишся?
Рей вказав на мертвого Ріко.
-Він мертвий, все добре.
Але хлопчик не відводив очей від чоловіка.
Ріко ледь помітно ворухнувся.
Рей схвильовано почав стикатися Тіма за рукав і вказував на Ріко.
-Рей, він мертвий.
Хлопчик заперечливо махав головою.
-Тім, дай пістолет! - тихо сказала Алекс.
Тім тихо передав пістолет Алексі. Вони насторожилися.
Десь на коридорі почувся інопланетний звук. Ріко різко розплющив очі і наскочив на Рея. Алекс вистрілила в нього кілька разів. Вистрілявши всі патрони, вона вбила чоловіка.
-Все добре? - запитав Тім, оглянувши хлопчика. Його не зачепили кігтями.
-Треба тікати звідси. Я вперед, Рей за мною, ти прикриваєш ззаду.

Вони тихо перебралися в іншу частину корабля до всіх.
Капітана Камерона з'їли, як і частину його команди. З команди капітана Ская помер лише Кріс.
-Ріко став прибульцем. Ми його ліквідували.
-Кожен хто контактував з ними, сам стане ними, - сказала Алекс.
-От зараза! - сказав Стефан. - Мене один зачепив кігтями.
-Коли він перетвориться на інопланетянина? - запитав капітан Скай.
-Кілька годин. Ми не знаємо точно.
-Погано! Тоді, поки я ще я, треба знищити матку. Вона ж десь тут? - Стефан вирішив діяти.
-Так. Я знаю де вона, - сказала Алекс.
-Скільки в нас є вибухівки?
-Хочеш принести себе в жертву? - запитав Скай.
-Навряд це виліковне. Я краще помру, ніж щось вам заподію.
-До роботи, командо!

Всі зібрали всі вибухонебезпечні речовини.
-Цього замало, - сказав капітан Скай. - Що у вас ще є на цьому кораблі?
-Нічого..нафта. Хоч вона не вибухає, вона горить.
-Несіть все! Ми маємо їх перемогти!
До капітана Ская підійшов Стефан і сказав:
-Слухай, я стільки з тобою вже літав в космос, стільки ми пережили разом. Я хочу тебе дещо попросити..Піди до моєї доньки і перекажи їй, що я її дуже люблю.
-Ви не помирились?
-Ні. І ще одне: на моїх поминках не плач і не радій, бо я тебе з того світу дістану.
Капітан Скай всміхнувся і хлопнув по плечу товариша.

-Все готово, капітане, - сказав Тім.
-Ти йдеш туди?
-Так.
-Ти пілот.
-Я все зможу, я вже не маленький.
-Це небезпечно.
-А краще пожертвувати кимось іншим?
-Тім! - капітан старався зупинити його, але марно.
Тім, Стефан і Крістоф несли все необхідне до місця знаходження матки.
Алекс і капітан їх супроводжували.
Рей залишився з Марі і Маєю.
Пройти непоміченими повз охоронців неможливо. Тому їх відволікали, засліплювали ліхтариками і лазерами. Поки вони на певний момент осліпив, в них стріляли. Звісно ці звуки чулися луною і на них нападали знову і знову.
Матка знаходилась сама. Стефан її відволікав, а інші розставляли вибухівку.
-Прошайте, мої любі, - тихо сказав Стефан, коли всі далеко відійшли.
Йому мали би дати команду, що вони вже відлетіли.
По дорозі на них знову напали.
-Алекса! - Тім став поперед дівчини і інопланетянин всадив в нього свого великого клинка.
-ТІІМ. Ах ти гадина!!! - розізлився Скай.
Вони втекли до корабля, підхопили Тіма.
-Рей. Мая. Мері. Де ви?
Рей виліз зза дверей і з ним Мая.
-Мері вбили. Ми нарешті відбились, - сказала Мая.
Вони відлетіли з того місця.

Мая обробила рани Тімові.
-Тім, ти мене чуєш? Це я..твій тато..
Тім ледь розплющив око.
-Ти живий.
-Ти мене так легко не здихаєшся, тату. Вдома тебе мама вбила б.
Алекса хотіла піти до Тіма, але не може. Вона ж пілот.

Корабель прилетів на Землю.
Тім майже видужав. Алекса йому ще раз подякувала. Мая забрала Рея собі.
Капітан Скай пішов до доньки Стефана.
-Чого ви тут?
-Твій батько просив передати тобі, що він тебе любить.
-Чому ж він сам не може мені сказати?
-Бо його вже нема.
-Що? Він помер? - дівчина ледь не зуміла від почутого. - Не може бути.
-Це правда. Навіть поховати нІчого. Він врятував нас ціною свого життя.
Алекса і Тім йшли з лікарні. Дівчина допомагала йому йти. Тут в її скронях знову почало стріляти. Перед очима все пливло. У вухах дзвеніло. Дівчина схопилась за голову.
-Алекса, що таке?
Алекс озирнулась навколо.
-Мені щось не по собі. Щось не так.
-О, ні! Не може бути!

------------------------------------------------------------------------------------------
----------------------------------------------

К І Н Е Ц Ь !