Я пам'ятаю, це був кінець зими.
вони любили, либили вони все,
світанок, захід сонця, бабусині млинці, їм і цього всього було достатньо.
Вони любили, любили вони в двох,
один за одного стояли, і навіть через будь яку образу стоять не припиняли.
Вони стояли, стояли вони в двох,
але вже на краю, вони стояли довго,
трималися за руки, і це була остання
їх образа.
Вибачатися ні хто не припиняв, вони летіли, не наче птах у синім небі,
летіли вони довго, і вибачень кінця вже бути не могло.
Вже до летіли, вже кінець, цієї мужньої любові, і вибачень вже чутно не було.
Їх вже ховають, ховали їх не довго, в одній труні, молитва, все! Їх закопали, але любов їх була все так безмежна, наче й не вмирали.
І наче все скінчилось, любов, і всі їх почуття, але вони любили, любили, наче й не вмирали..
