Літо в маленькому містечку

 ⁃ Ти мені подобаєшся. Написав їй хлопець якого вона не рахує більше аніж друга. Вона не втямилась, але відповіла що це не взаємно.
⁃ Це не взаємно, мені ніхто не подобається
⁃ В сенсі ніхто? Типу ти по дівчатам?? Він точно думав не про те, хоча вона намагалася сказати що їй просто ніхто не подобається на данний момент, та все задарма. Він впросив приїхати її до нього, так, в них була відстань, тому дівчині сказалось дивним що отак просто хлопцю ради зовнішньості може сподобатись дівчина, її це заділо. Але вона приїхала до бабусі, вони домовились про зустріч на річці. Домовилась з подругою вийти разом.
⁃ Я зібралась, ти де.
⁃ Виходжу, чекай.
Вони налетіли на друг друга з обіймами.
⁃ Давно не бачились
⁃ Еге ж, ну розповідай шо там у вас з ним(?)
⁃ Та чесно нічого, доречі, він буде з другом. А так сама знаєш він мені звісно подобався, але коли то було.
⁃ Ахахах, ну буває. Вони доходили до маркету, вони розповідали про все без умолку.
⁃ Так доречі, я познайомилася з однією дівчиною звідси, мабуть ти її знаєш. Показавши сторінку інстаграму дівчини, подруга сказала:
⁃ Звісно знаю, і вона мені не подобається, і тобі не раджу продовжувати з нею спілкування.
⁃ Ну це моє діло.
⁃ Добре. І доречі він позаду нас. Дівчина не оберталась, їй було соромно, вони не підходили до них і продовжували напрямок до річки. Вона покзаала подрузі свій альбом і вони йшли дивлячись її малюнки, але подругу щось смикнуло і вона пішла до хлопців.
⁃ Стій! Їй було так соромно без причини, та їй прийшлось йти за подругою.
⁃ О, привіт!... Вона глянула на хлопця з яким ще не була знайома. Він протягнув руку першим.
⁃ Артем.
⁃ Анна, приємно!
⁃ Ну ходімо до річки. Сказала подруга. Вони йшли сміялись, знайомились.
⁃ Артем, ти так схожий на дівчину. Десь з того моменту дівчина дала йому дивне прізвизько в честь того, що він був дуже схожий на дівчину. В нього було гарне золотяве волосся, десь до середини шиї, гарно виражені голубі очі, пухленькі губи, та писклявий голос.
⁃ Не називай мене так. І хоч хлопцю це не подобалось це, вона продовжувала його так звати.
Що ж, вони почали гуляти разом частіше, було тепле літо 2021. Дівчина  запам'ятає це літо в своїм маленькім сердці, на все життя
З днями дівчина все більше наближалась до Артема, мабуть у вас проникла така думка як «а де подруга дівчини?» «а де той хлопець з якого починалась історія» Він завжди був і буде в сюжеті, просто ця історія не про них.
Вони списувались кожен день, як не в інстаграмі то в телеграмі, вона зрозуміла що він багато чим захоплюється та взагалі талановита та працездатна людина, це було гідно похвали. Та це було дійсно чудово, він грав на гітарі, грав їй в голосові повідомлення, навіть при зустрічі зіграв на гітарі приділив їй строчку з пісні яку він вигадував на ходу. Їй так симпатизувала його гра на гітарі, що вона також хотіла навчитися такій неймовірній грі, але згадала про це лиш через рік...
Він кидав їй улюблені пісні, і вона почала їх слухати, не розуміючи цього їй почав подобатись Артем, хоча сама вона казала що це легка симпатія, і в цьому немає нічого такого, з місяцями це переростало в кохання...
Якось дівчина поїхала в рідне місто відпочити, і тут він написав їй, і начебто нічого такого, але трохи порозмовляючи він написав
⁃ Ти мені подобаєшся.
⁃ Що? Вибач але ти мені ні. Відкидаючи свої почуття, їй знову ставало соромно
⁃ Як мені зробити щоб я тобі сподобався?
Це було таке дивне питання, як?...
Але через декілька строчок після відказу він просто написав що це була правда чи дія, він написав це після відказу, а якщо б вона відповіла так?
Вони начебто продовжили спілкування.
Літо закінчувалось, а її нрав до нього ставав більше і більше. І настав цей теплий літній вечір на вулиці зібравщій на собі купу компаній та друзів. Тоді він мабуть в жарт викрикнув:
⁃ Давай поцілуємося!
А вона в жарт відповіла:
⁃ Давай. Вже тоді вони були передрузями, і мабуть вона б навіть почала з ним зустрічатись, але тоді відносини для неї були не тим що їй треба, ми повернемось до поцілунка, він підійшов до неї здалі,
⁃ Ну давай.