Літо з запахом малини[ЗАКІНЧЕНО]

4 частина

Пройшло вже п'ять років. Мінхо, Джисон, Хьонджин та Фелікс переїхали до Сеулу. За цей час багато чого змінилось, Мінхо та Джисон закохались в один одного та зараз живуть у одній квартирі, а Хьонджин та Фелікс купили власний двохповерховий будинок на околицях міста. Життя чудове, правда? Мінхо ходить у старшу школу та зовсім скоро має її закінчити, а ось Джисон ходить на роботу у офіс.

Сьогодні у Мінхо день народження. Він пішов у школу, а от Хан взяв вихідний щоб прикрасити квартиру та підготувати подарунок. Чи не забули ви які улюблені квіти у Мінхо? Правильно, ромашки! Зранку Джисон замовив квіти, дістав коробку з прикрасами та почав прикрашати дім. Пройшло дві години, усе було дуже гарне, але залишилось забрати головний подарунок.. Три котика!

16:29

Мінхо прийшов додому, його зразу зустрів Джисон з букетом ромашок та з поцілунками.

- Це тобі букетик, - Простягнувши ромашки промовив Хан.

- Дякую, доречі що це за звуки?

Тільки яерез декілька секунд до Джисона дойшло, що Мінхо почув як нявкають котики, тому прийшось показати.

- Зайди у зал, будь ласка.)

- Ну добренько, - Сказав Мінхо.

Зайшовши у зал він побачив трьох маленьких котеняток які зразу підбігли до ніг Мінхо та почали муркати.

- Тепер це твої котики, я чув що ти хотів три котика..

- Божечки дякую! Але не мої, а наші, - З посмішкою на лиці сказав Мінхо побігши на Джисона з поцілунками та обіймами. - Дякую ще раз.. Люблю тебе!

- Я тебе також))

***

Пройшло три роки. Джисон почав віддалятись від Мінхо. На днях йому сказали полетіти у іншу країну по роботі, цікавість до Мінхо він давно загубив, тому залишив йому записку "І я вже пішов, не шукай мене марно.. поволі звикаєш до того, що мене не буде поряд.. і я вже пішов,  та, напевно, назавжди.. Пробач" та пішов у аеропорт. Мінхо прийшов скорше та як тільки прочитав записку побіг до аеропорта. Пройшло хвилин 10 як він приїхав на таксі до аеропорта та почав шукати свого коханого Джисона. Зовсім скоро він знайшов Хана який вже йшов до літака.

- Ханні.. Будь ласка! Зачекай!

- Пробач мене.. Я не хотів робити тобі боляче, але я загубив інтерес до тебе, я тебе більше не кохаю.. Пробач мене.

- Чому ти так зі мною робиш?.. - З сльозами на очах сказав Мінхо.

У відповідь Хан лише відпустив його руки та пішов до літака.

Мінхо впав на холодну плитку та з його очей полились рікою гарячі сльози. Джисон навіть не подивився на прощання на Мінхо, який страждав від того, що був дуже довірчивим.

Пройшло декілька днів. Мінхо не виходив з дому, їв погану їжу та забив на здоров'я. Його стан погіршувався та він почав морити себе голодом. Зовсім скоро він помер від того, що нічого не їв. Фелікс не міг пробачити собі те, що не доглядів за другом.. хоча мав, йому приказав це робити Хан.

The end

Ось така історія вийшла, невеличка але мені подобається. Як вам? Думаю можливо у майбутньому перероблю трохи.

Я знову в свому репертуарі, йду писати щасливий кінець(бонус)!

Vioristory ☆