New Sergeant

Прибуття

Це був квітневий день. Наш майбутній сержант Віскі вже збирала документи на вступ до військового навчального закладу.

"Хоч би пощастило раз в житті, так хочеться працювати на роботі своєї мрії..."

Вона закрила папку з документами поклала її в рюкзак та вийшла з квартири. Їй все життя не щастило удача покинула її давно давним, але сьогодні вона надіялась що все ж таки доля змилується над нею та дасть їй хоча б одну потіху в житті.
Вона прийшла на місце, пройшла співбесіду, залишилось показати свої бойові навички, роботу зі зброєю, силу, витримку. Їй було лише 16, вона не була повнолітня, але розраховувала на роботу саме зараз. Прийшов час показати, як вона кілька років старалася щоб зараз опинитись тут. Після години у штучному полі бою, вона показала свою влучність швидкість... Та що казати? Директор та чоловік, який проводив її перевірку були одночасно шоковані та в захваті. Вона дала найкращі показники серед усіх кандидатів. Вона разом з директором зайшла у його кабінет щоб їй сказали що вона зарахована, але у кабінеті запала мертва тиша коли директор переглядав результати перевірки та документи. Відклавши папери та поправивши окуляри він чітко сказав:

"Ну що можу сказати? Ви зараховані... Але, зараховані на кандидатуру нового учасника у одній антитерористичній кампанії..."

Перша фраза її дуже потішила, але коли директор закінчив говорити у неї виникло одне питання, проте вона просто сказавши "дякую" забрала документи та рюкзак і вийшла з кабінету, пошепки пробурмотавши питання собі під ніс.

"У яку ще в біса антитерористичну кампанію?"

Це питання крутилося в неї в голові поки вона не прийшла додому. На мить вона відволіклась від своїх роздумів через телефонний дзвінок, це був невідомий номер, вона натиснула на зелений кружечок щоб підтвердити виклик за піднесла телефон до вуха.

"Слухаю?"

"Завтра о третій годині дня, чекаємо вас знову у нас, ви відбираємо найкращих кандидатів, не спізнюйтесь"

"Так, звичайно..."

Дзвінок закінчився і вона поклала телефон на тумбу, її щастю не було меж. Вона дуже раділа що доля дала їй шанс і вона постарається його не втратити. Подивившись на стрілки годинника вона побачила що вже восьма вечора, і вирішила лягти спати раніше.

Від лиця Кап. Прайса:

Мені подзвонили з навчального закладу з якого ми завжди набираємо нові роти солдат, я думав що вже набрали найкращих бійців, проте помилявся, мені повідомили не сумну й не веселу новину...

"Що? Новий кандидат у мою команду? Ні, ви певне щось плутаєте, мені не потрібен ще один солдат..."

"Джоне, запевняю, це найкращий боєць у нашому закладі, не розчаруєшся в ньому! Якщо я помиляюсь, чорт з ним, виконую буть-яке твоє бажання!"

"Гаразд... Запевнив... Нехай завтра приїжджає, подивимось на цього бійця..."

Я не міг заснути вже другу годину, все думаючи "чи знайшли вони когось справді достойного кандидатури бути членом моєї команди?" Та зрештою мозок дав відбій і я відправився у царство мрій...

-----------------
Ну шо, глава не дуже маленька але й не дуже велика, Тай словниковий запас в мене також не дуже великий але я стараюсь писати культурно😂
Як я і казала є новий персонаж, від його імені буде вестися основна частина історії.
Чекайте на продовження!)